Вказівка Павла в 1 Солунянам 5:17 – «невпинно моліться» – може збентежувати. Безумовно, це не може означати, що ми повинні перебувати в положенні зі схиленою головою та закритими очима весь день. Павло не мав на увазі невпинну розмову, а швидше, стан свідомого спілкування з Богом і смирення перед Ним, що постійно мають виявлятися нами. Кожен момент має бути прожитий із розумінням того, що Бог перебуває поруч із нами і що Він бере активну участь у наших думках та вчинках.
Коли нас поглинають турботи, страхи, розчарування чи гнів, нам слід свідомо переводити кожну думку в молитву, а кожну молитву – в подяку. В своєму посланні до Филип’ян Павло радить нам: «Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові» (Филип’янам 4:6). Він навчав віруючих у Колосах присвячувати себе молитві та «бути постійними, перебуваючи в ній з подякою» (Колосянам 4:2). Апостол закликав віруючих Ефесу розглядати віру як зброю, що використовується для ведення духовної боротьби (Ефесянам 6:18). Протягом дня молитва має бути нашою першою реакцією на кожну небезпечну ситуацію, кожну тривожну думку та кожне завдання, дане нам Богом. Брак молитви призведе до нашої залежності від самих себе, замість залежності від Божої благодаті. Невпинна молитва – це, фактично, постійна залежність від Небесного Отця та спілкування з Ним.
Для християн молитва має стати як дихання для організму. Нам не обов’язково думати про те, щоб дихати, оскільки атмосфера створює необхідний тиск на наші легені та, по суті, змушує нас робити вдих і видих. Саме тому складніше затримувати дихання, ніж дихати. Так само, коли ми вступаємо в ряди Божої сім’ї, ми входимо в духовну атмосферу, де Божественна присутність і благодать створюють тиск – або вплив – на наше життя. Молитва є природною реакцією на цей тиск. Будучи віруючими, ми всі маємо ввійти в духовну атмосферу, аби вдихати повітря молитви.
На жаль, багато віруючих затримують своє духовне дихання протягом тривалого часу, вважаючи, що коротких моментів із Богом достатньо для існування. Таке обмеження прийому духовного кисню викликане гріховними бажаннями. Кожен віруючий повинен постійно перебувати в Божій присутності, невпинно вдихаючи Його істини, аби функціонувати повноцінно.
Християнам легше відчувати себе в безпеці, покладаючись на Божу благодать – замість того, щоб залежати від неї. Занадто багато віруючих задоволені фізичними благословеннями і не прагнуть духовних благословень. Коли програми, методи та гроші приносять вражаючі результати, виникає бажання змішувати людський успіх із небесним благословенням. Коли це відбувається, ревне прагнення до Бога та Його допомоги може щезнути. Постійна, наполеглива й невпинна молитва є важливою частиною християнського життя і виходить із абсолютної покори та залежності від Бога.
