Прощальний лист 27-річної австралійки, який змушує подивитися по-іншому на світ …

Її не стало 4 січня 2018 року — агресивна форма раку спалила дівчину буквально за рік. За день до смерті Холлі Батчер поділилася з «тими, хто залишається» своїми думками, розповівши, з чим їй найскладніше прощатися і що насправді є найціннішим у житті.

“Це дуже дивно — розуміти і приймати той факт, що ти смертний, в 26 років. Лише в 26. Смерть належить до тих речей, про які ми cтараємося не думати. Проходить день за днем, і нам здається, що так буде завжди … Але одного разу трапляється те, до чого ти не готовий. Зовсім не готовий.

Я завжди була впевнена, що коли-небудь постарію. Що одного разу моя шкіра стане в’ялою, а у  волоссі з’явиться сивина, на талії — зайві сантиметри. І всі ці зміни будуть пов’язані з моєю родиною — турботами про кохану людину, наших дітей. Я уявляла, що в мене народиться багато малюків. Що я буду співати їм колискові, недосипати, втомлюватися… Зараз розумію: я так сильно цього хотіла і хочу, що сама думка про ту сім’ї (сім’ю, якої у мене ніколи не буде!) завдає мені неймовірний біль.

Це життя. Таке тендітне, дорогоцінне, непередбачуване … Кожен день — це безцінний подарунок, а не даність.

Зараз мені 27. Я не хочу помирати. Я дуже люблю життя. Я безмірно щаслива в ньому і щомиті готова дякувати за це щастя своїм близьким. Але на жаль — від мене більше нічого не залежить.

Цей лист я пишу не тому, що мені страшно. Поки ми живі, ми не усвідомлюємо, що таке смерть і наскільки вона близька. І мені це подобається. За винятком тих випадків, коли нам із якої-небудь причини хочеться поговорити про це, ми робимо вигляд, що смерті не існує. Що вона не трапиться ні з ким із нас. Це таке табу. Про нього не розмовляють. Мені теж складно це дається. Занадто важко. Занадто… незрозуміло.

Я хотіла б, щоб люди перестали так сильно переживати через свої проблеми. На тлі смерті ці пpоблеми, cтресові ситуації здаються дрібницями. Просто повірте мені. Всіх нас — і мене зовсім скоро, і вас (можливо, через багато-багато років) — чекає одна доля. Ми всі зникнемо.

В останні місяці у мене було багато часу, щоб подумати про це. Найчастіше ці думки приходили до мене ночами, і я могла як слід проаналізувати їх в тиші. Так ось.

Щоразу, коли вам хочеться понервуватися через дрібниці, поскаржитися на своє життя, просто подумайте про тих, хто зіткнувся з цією пpоблемою. Тієї, яку не подолати. Тієї, від якої не втекти. Тієї, яка пеpекреслює все. Згадайте про мене. І подякуйте життю, що ваші проблеми — це дрібниця. Їх, на відміну від смерті, можна подолати. Пам’ятайте про це.

Так, життєві труднощі можуть дратувати. Але спробуйте хоча б не виливати свій негатив на інших людей. Ви живі — і це вже щастя. Ви можете вийти на вулицю і вдихнути свіже повітря. Можете побачити, яким блакитним буває небо і якими зеленими — дерева. Можете, а я зовсім скоро вже не зможу. Вам пощастило. Дійсно пощастило.

Можливо, сьогодні ви потрапили в пробку або не виспалися, бо ваші прекрасні діти будили вас усю ніч. А може, ваш перукар помилився і обстриг волосся коротше, ніж ви просили. Або ніготь зламався. Або груди занадто маленькі, на попі целюліт, а живіт схожий на в’яле желе.

Господи, та перестаньте думати про це! Я клянусь, ви геть забудете про ці речі, коли настане ваша черга! Все це нісенітниця, якщо дивитися на життя в цілому.

Я от дивлюся на своє тіло, як воно тане на очах, і нічого не можу з цим вдіяти… Все, чого б я хотіла, -— це не ідеальні форми, а ще один день народження чи Різдво, проведене з сім’єю. Або ще один день (всього лише день!) Наодинці з коханим і нашою собакою.

Іноді чую, як люди скаржаться на занадто складну роботу або занадто важкі вправи, які дає їм тренер в спортзалі. Ха! Будьте вдячні, що ви взагалі можете їх робити! Робота або тренування здаються такими буденними, нудними речами. Поки ваше тіло взагалі дозволяє їх виконувати.

Я намагалася вести здоровий спосіб життя. Напевно, це навіть можна було б назвати моєю пристрастю. Але все це зараз стало неважливим. Цінуйте здоров’я і власне працездатне тіло, навіть якщо у нього неідеальний розмір. Доглядайте за ним, любіть його — просто за те, що воно вас не підводить і воно чудове. Тіште його рухом і здоровою їжею. Але не зациклюйтеся на цьому.

Міцне здоров’я — це ж не тільки про фізичну оболонку. Постарайтеся знайти душевне, емоційне і духовне щастя.

Тоді ви зрозумієте, наскільки важливо те «ідеальне тіло», яке нав’язують нам мас-медіа і соцмережі. Видаляйте зі своєї стрічки всі облікові записи, які змушують вас сумніватися в красі вашого тіла. Неважливо, чий це аккаунт — когось стороннього або друга. Будьте безжальні в боротьбі за власне щастя.

А ще будьте вдячні за кожен день, коли у вас нічого не болить. Дякуйте навіть за ті дні, коли не дуже добре себе почуваєте через грип, яким захворіли чи підвернуту ногу. Так, це неприємно, але це не загрожує вашому життю і швидко пройде.

Менше скаржтеся, люди! І більше підтримуйте один одного.

Віддавайте, віддавайте, віддавайте. Це свята правда: ви відчуєте себе щасливішими, якщо допомагатимете комусь. Шкода, що я робила це не так часто …

Відтоді як захворіла, я зустріла безліч неймовірно чуйних, щедрих і добрих людей. Я почула від них безліч добрих слів. Отримала море підтримки від сім’ї, друзів і навіть незнайомців. Це набагато більше, ніж я зможу віддати натомість. Я ніколи цього не забуду і до кінця залишуся вдячна цим людям.

Знаєте, це було б дуже дивно: маючи гроші, почати витрачати їх в кінці, перед смертю. У цей час зовсім не хочеться йти в магазин і купувати, наприклад, нове плаття (хоча я дуже любила шопінг раніше). Плаття втратили сенс. В кінці ти абсолютно чітко усвідомлюєш: нерозумно витрачати гроші на новий одяг або інші речі.

Замість сукні, косметики, прикрас купіть що-небудь приємне для свого друга. Що-небудь, що принесло б йому радість. Почастуєте друзів обідом. Приготуйте для них що-небудь самостійно. Купіть їм симпатичну кімнатну рослину, абонемент на масаж, подаруйте красиву свічку. Неважливо, що це буде. Важливо лише, щоб цей подарунок повідомляв вашому другу: «Я люблю і ціную тебе».

Навчіться цінувати час інших людей. Навіть якщо ви схильні спізнюватися — що ж, просто заведіть звичку готуватися до виходу з дому заздалегідь. Цінуйте те, що інша людина готова подарувати вам годину або півгодини, просто щоб поговорити з вами. Не змушуйте її чекати, втупившись у телефон. Цим ви заслужите повагу.

Цього року моя сім’я вирішила не робити традиційних подарунків на Різдво і навіть не прикрашати ялинку. Ви б знали, як мене це засмутило! Я мало не зіпсувала всім свято! Але все виявилося дуже незвично і мило. Оскільки нікому не довелося бігати переповненими магазинами, мої близькі витратили час на те, щоб написати один одному вітальні листівки.

Напевно, це було правильно: уявіть, якби родина все-таки вирішила зробити мені подарунок, я б скористатися ним все одно не змогла і він залишився б у них — дивно, чи не так? А листівки … Знаєте, вони означають для мене набагато більше спонтанно придбаних подарунків. Мораль цієї історії: не потрібно витрачатися, щоб свято знайшло сенс.

Якщо хочете витратити гроші — витрачайте їх на враження. Або хоча б не змушуйте себе відмовлятися від вражень, витративши все на матеріальну, по суті непотрібну вам дурницю.

Витратьте день, щоб поїхати, нарешті, на пляж — вибратися в поїздку, яку ви давно відкладали. Зануртеся в воду, зарийте пальці в пісок. Відчуйте солону воду на своєму обличчі.

Відчуйте себе частиною природи.

Відчуйте цей момент, насолодіться ним, а не намагайтеся зловити в камеру вашого смартфона. Нерозумно проживати життя через екран смартфона, нерозумно витрачати час на пошуки ідеального кадру! Просто насолоджуйтеся цим моментом. Самі! А не намагайтеся зловити його для когось іншого.

Так, ось риторичне питання. Час, який ви щодня витрачаєте на макіяж і вкладання волосся —- воно дійсно того варте? Ніколи не розуміла цього в жінках.

Прокидайтеся раніше, слухайте спів птахів, насолоджуйтеся першими барвами сходу.

Слухайте музику. Саме слухайте! Музика — це ліки.

Обійміть свого домашнього улюбленця. Я буду відчайдушно нудьгувати  за своєю собакою.

Поговоріть із друзями. Не по телефону, а  по-справжньому.

Подорожуйте, якщо цього хочете. Чи не подорожуйте, якщо не хочете.

Працюйте, щоб жити, але не живіть, щоб працювати.

Серйозно: робіть тільки те, що змушує ваше серце битися швидше, а вас — почуватися щасливими.

Хочете торт? З’їжте — і жодної провини!

Скажіть «ні» тому, чого ви не хочете.

Перестаньте думати про те, що подумають про вас і ваше життя інші. Так, у них можуть бути інші уявлення про те, як треба і правильно. Але ви можете захотіти прожити пересічне, зате повне щастя життя — і будете абсолютно праві!

Говоріть близьким, що любите їх, так часто, як це можливо. І любіть їх щиро, всім серцем.

Якщо щось змушує вас відчувати себе нещасними, чи робота, чи особисте життя … Просто напружтеся і змініть це! Ніхто з нас не знає, скільки часу йому відведено. Не можна витрачати цей дорогоцінний час на те, щоб страждати. Так, я знаю, це часто повторюють. Але ж правда!

У будь-якому випадку це лише порада від молодої дівчини. Можете скористатися нею чи ні — я не наполягаю.

І останнє. Якщо можливо, зробіть добру справу для людства (і мене) — станьте донором крові. Цим ви врятуєте чиєсь життя, а заодно і самі відчуєте себе краще. Кожна здача крові може врятувати три життя! Це величезний внесок, який доступний кожному.

Донорська кров (а я вже збилася з рахунку переливань) дала мені можливість прожити ще один рік. Рік, за який я завжди буду вдячна, тому що провела його тут, на Землі, зі своєю сім’єю, друзями і собакою. Це був найкращий рік у моєму житті. Дякую.

І до зустрічі … “

Переклад Наталії ПАВЛИШИН