Цього тижня читала історію Захарії в Храмі (Луки 1: 5-25; 1: 57-66) і почала роздумувати над нею. Він і його дружина Єлисавета роками молилися про дар народження дитини. Безпліддя — одна з найсумніших ситуацій, із якою може зіткнутися пара. Це приводить їх до розчарування і почуття, що Бог не чує їхні молитви.
“Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми”” (Луки 1, 5-25).
“Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан – його ім’я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп’яти буде?” І справді рука Господня була з ним” (Луки 1, 57-66).
Ангел пообіцяв Захарії, що його дружина народить хлопчика і що він буде насолодою і радістю для них.Однак, Захарія не впевнений, що він може довіряти посланню ангела і запитує: ” По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку” (Луки 1:18).
Яке глибоке і людське запитання! Це питання, яке ми з вами ставимо постійно:
“Боже, чи я можу бути впевнений, що ти забезпечиш мене фінансово?”
“Боже, чи я можу бути впевнений, що ти пробачив мені мої гріхи?”
Ось про що варто задуматися: віра заповнює прогалину впевненості.
Бог закликає нас вірити в те, що Він обіцяв, навіть коли ми не бачимо обіцяного.
“Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих” (Євреїв 11: 1).
Спробуйте ці три способи для посилення віри:
Записуйте свої молитовні прохання, а потім записуйте відповіді. Для мене це було великим підсилювачем віри. Ще з часів навчання в коледжі я почала записувати свої молитовні прохання. А потім чекала з нетерпінням, а коли Бог відповідав, я записувала відповіді. В ті дні, коли сумніви затьмарювали мою віру, я поверталася до відповідей, які я бачила від Бога, і такі моменти я бачити Бога, я вірила, що Він присутній тут і відповідає на крик мого серця. Попросіть Святого Духа зміцнити ваше серце, поки ви очікуєте відповіді на них. Потім, щоразу, коли Бог буде відповідати, записуйте відповідь і дату. Це стане журналом віри, в який ви зможете заглянути, коли ваш розум заповнять сумніви.
Сумніву не будуть постійно атакувати вас, якщо у вас під рукою є Біблія. Зробіть собі послугу і заповніть свою свідомість Святим Письмом. Запам’ятовування — це свідомий вибір по очищенню свого розуму від невпевненості і страху. Сатана завжди буде намагатися заповнити наш розум страхом, сумнівом і невір’ям. Але у вас є зброя — меч Господній — Письмо!
Дякуйте Господу за те, що Він виконав обітниці, які дав. Хвала розширює нашу віру. Якщо ви цілеспрямовано славите Бога, ваша віра буде зростати. Ви не можете хвалити Бога і залишитися незміненими.
Господи Ісусе, наповни моє серце оновленої вірою. Зміцни мене в вірі в те, що все, що Ти обіцяв.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
