Найчастіше люди приходили (- дять) до Христа з іншими питаннями. Але цього разу молодого чоловіка турбувало щось набагато делікатніше. “Що мені робити, щоб унаслідувати життя вічне?”. Такі питання з’являються не у всіх на горизонті серця. На жаль. Більшість цікавить, як закрити кредит і прогодувати сім’ю. І їх можна зрозуміти. Людей у будь-якому випадку треба розуміти.
Питання про вічне життя – це питання не про час після смерті. Воно стосується якості життя. Смаку. Того, як ми переживаємо світ, що нами керує, куди стремимо, чим живе серце. Вічне життя – це смак нової якості. Дар особливого погляду на себе, на світ і людей. Коли пізнаєш іншу якість, то хочеш її щораз то більше. І тільки її. І нічого крім неї. Не можна її прагнути, якщо не вкусиш і не засмакуєш.
«Що мені ще бракує?». Думаю цього хлопця уже не влаштовувало тільки те, що його навчили побожні батьки. Серце прагнуло розширювати межі. Він певно не знав чого саме, але розумів, що те, що було до цього часу йому вже замало. Як штани з молодшого брата. Думаю він був живий, шукаючий. Такий собі суцільний знак запитання. Ну, що ж так і повинно бути. І не важливо скільки тобі років. Якщо зберігається внутрішній голод. Якщо усвідомлюєш, що є якесь інше життя, повне таїнственної радості. Ти не знаєш яке воно. Але просто чуєш, що воно є! Довіряєш його голосу, який кличе йти за ним. І йдеш. Навіть із закритими очима.
Як же хочеться, щоб люди пізнавали це життя. Ділилися ним одні з одними. Кричали, співали, говорили і мовчали про нього. Возлюбили його. Прагнули більше, як їжі і питва. І коли помиратимуть, то оце життя, яке розрослося в людині, не було поглинуте смертю. Бо куди там цій нещасній смерті до такого життя.
Всі ми шукачі потрохи. У кожного своя пристань. І свій час. Шукаємо різне і знаходимо різне. Але певно одне – знаходимо те, що шукаємо. Як добре, коли по дорозі знаходимо людей-резонаторів. У яких живе оце саме життя. Зустрітися з якими, то як напитися. А потім можна і когось напоїти, але лише тоді, якщо будуть такі, що захочуть пити по-справжньому і не фанти з маркету, а чистої холодної води життя…
