Кожен з нас знає, що таке страждати: погоджуєтесь? Як би фантастично і чудово не виглядали наші профілі у соцмережах, а усмішка не сходила з облич, всі ми знаємо, що таке, коли болить всередині.
Коли чоловік з дружиною розлучаються, коли хтось із близьких гине, коли втрачаєш щось чи когось значимого у житті. Навіть той, хто начебто лише святкує життя, знає про внутрішній біль.
Фізичний біль можна спробувати усунути ліками, біль зсередини значно підступніший та складніший. Біль зсередини ніхто, окрім тебе, не розуміє і не зможе навіть поспівчувати так, як би цього хотілось. Ніхто, крім Бога. Будьмо певні: якщо не запросити Господа до своєї хворої і стражденної душі, то й не варто чекати зцілення.
Лише коли ми довіряємо свої терпіння Всевишньому – отримуємо прощення.
Але ж чому я, Господи? Якщо моє життя – це постійне намагання іти Божими стежками, якщо я так люблю Бога, то чого ж Він так карає мене? Погодьмось, багато з нас ставили собі таке запитання. Бо ж якби моє життя було життям без Бога, гріховним і втраченим, тоді було б зрозуміло, чому Бог такий немилосердний. Або може щось не так у моїх стосунках з Богом, якщо Він дає мені такі терпіння?
А може варто перестати ставити запитання “навіщо” і “чому”?
Ніхто, ані люди, ані час не здатні вилікувати справжні рани від травматичних переживань. “Час лікує” – гарна, але безсенсова фраза. Якщо справжнє серйозне переживання торкає нас, час безсилий. Через декілька років наша свідомість почне “забувати”, але щоразу, коли пам’ять поверне нам переживання – вони залишуться гострими і прикрими.
Лікує тільки Бог. І біль, горе, терпіння у нас, людей, повторюються. Кожен з нас страждає, більше чи менше. Бог не обіцяв нам життя без проблем, Він обіцяв допомогти у кожній складній ситуації. Згадайте праведника Йова? Хіба він не жив за Божою волею, хіба Бог не любив Його?
Ми повинні розуміти, що біль – це плід злого, гріха, яким всіяні наші душі. І Бог добре знає, як нас болить. У Бога порахована кожна сльоза із наших очей. Але шлях людини вузький і тернистий, а отже кожен з нас має пройти через терпіння. Бог співстраждає з нами, бо не Він, а злий є джерелом болю.
Своїм терпінням ми аж ніяк не заслуговуємо собі на Божу благодать. Бог виховує людину, але хоче бачити її щасливою. Злий же робить усе, щоби людину від Бога відвести.
Терпіння у нашому житті – це не логічний наслідок непослуху Богові або ж свідчення того, що Бог нас не любить або що Бог хоче зробити нас таким чином “достойними” своєї ласки. Терпіння – результат гріха. Бог любить і співстраждає, Він готовий щомиті допомогти. Лиш би ми були готові просити про допомогу і довіряти Йому.
Автор: Тетяна Трачук
