Читаючи Біблію дізнаємось про те, що найбільше одкровення про Божу благодать люди отримували саме у час скорботи, бід, нещастя, ізоляції та самотності. Життя євангелиста Івана – яскравий приклад цього. Три роки він був улюбленим учнем Ісуса. І то був час миру, радості, відпочинку. Жодних проблем чи негараздів. Іван знав, що Ісус – Божий Син. Однак справжні пережиття чекали на нього пізніше.
Уже невдовзі прийшов час, коли євангелиста, закутого у ланцюги, тягли до Ефесу, потім його заслали на каторжну працю на острів Патмос, де він був повністю ізольований без будь-якої підтримки сім’ї чи друзів. Це був час відчаю.
Однак саме там, в тих складних умовах, відбулось особливе пізнання Бога і з’явилась книга “Одкровення”. Очевидно, саме на дні свого життя Іван пізнав Бога так, як ніколи раніше.
Євангелист не отримав цього пізнання тоді, коли Ісус був на землі в оточенні учнів, але тоді, коли був найважчий час у його житті.
В кожного з нас бувають періоди смутку, терпіння, болю, темряви. Але якщо у той момент ми щиро молимося і довіряємо Богові, Він діє. У Божій руці – усі ключі, ключі від наших душ, від життя і від смерті. Це Його воля необмежені і Його сила непереможна.
Нам варто вчитись терпеливості від Йова: “Бог дав, Бог узяв”. Бо життя кожного з нас – дуже мінливе. Навіть якщо здається, що так, як є зараз, триватиме завжди – це лише ілюзія. Одна хвилина може зруйнувати усе або ж навпаки, збудувати.
Іноді Бог допускає ті чи інші проблеми для людини з надією, що вона врешті перестане вважати себе керманичем свого життя і побачить, що насправді її сили надто обмежені.
Коли усе добре – легко бути вірним Богові. Значно складніше довіряти Йому тоді, коли надходять життєві бурі і все йде не зовсім так, як би нам хотілось. Однак саме в час нашого безсилля – Бог готовий допомогти, якщо лише ми попросимо Його про це.
Підготувала Тетяна Трачук
