3 речі, які можуть вкрасти вашу радість материнства і як її повернути

Читай також

  • «Про що мовчать діти?» — серія розмов про потреби дітей з погляду психології та духовності
  • Лист св. Івана Павла ІІ до дітей, які чекають Різдва
  • Резиденцію Святого Миколая у Патріаршому домі вже відвідало чотири тисячі дітей
        • 3 речі, які можуть вкрасти вашу радість материнства і як її повернути

          Коли я стала мамою, я й гадки не мала, що за цим може послідувати повний хаос. Доки в мене не було дітей, я 10 років працювала в офісі, попивала каву за своїм столом і була неймовірно продуктивною. Вісім років тому, коли я пішла в декрет, щоб займатися своєю першою дитиною, я знала, що мене чекають великі зміни. Але я вважала, що без особливих проблем досягну успіху в цій справі. У підсумку, скажімо так, я виявилася не такою вже й зіркою, якою хотіла б бути.

          Коли моїм старшим трьом дітям було 4, 3 і 1 рік, я досягла дна — розумово, емоційно і духовно. Я відчувала себе спустошеною. Я погано справлялася зі своїми обов’язками, і не була такою мамою, якою хотіла би бути. Псалом 126: 3-4 говорить нам про високе покликання материнства: «Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода. Як стріли у руці вояка, так діти віку молодого».

          Бог вклав ці стріли в наші материнські руки, щоб підняти їх, направити і загострити. Наш обов’язок — допомогти нашим дітям пізнати Бога, полюбити Його і служити Йому. Коли ми направимо їх до Ісуса, Він буде використовувати їх в цьому світі. Незважаючи на те, що я отримала це дивовижне покликання виховувати дітей на славу Божу, часом я не знаходила в ньому ніякої радості. Ось три викрадача радості, за якими потрібно стежити:

          1. Самокритика

          Я – перфекціоністка. Впродовж свого життя це змушувало мене прагнути до досконалості заради похвали і почуття власної цінності. До появи дітей я вважала себе компетентною людиною. У мене була робота, яка мені подобалася, і я регулярно отримувала похвалу від колег, які відзначають мій внесок в загальну справу. Це було моє щасливе місце.

          Потім я стала мамою.

          Як би я не любила це дитинча на своїх руках, похвали від нього я не отримувала. Я спотикалася цілий день, виконуючи свої материнські обов’язки, і ніхто мені не казав: «Відмінна робота!» Мій чоловік Кевін намагався підбадьорювати мене, але він не міг зрозуміти глибину мого розчарування від того, що я нічого не роблю, крім збереження життя цих маленьких людей. (Звичайно, я робила набагато більше, ніж це).

          Я не розуміла, чому для мене так важко бути мамою, що вселяло в мене почуття неповноцінності і самокритики. Внутрішній голос говорив: «Чому в тебе не виходить це робити краще? У тебе ж має бути це зсередини. »Я не відчувала торжества і не відчувала радості.

          Навіть якщо ви процвітаєте в материнстві, ви, ймовірно, все ще зосереджені на своїх недоліках. Чому я не можу бути більш терплячою? Чому я не можу зберігати чистоту в будинку? Чому я не можу допомогти своїй дитині скинути вагу? Ніщо не краде радість так швидко, як самокритика.

          2. Порівняння

          Як жінки, ми любимо порівнювати себе з іншими, чи не так? В епоху соціальних мереж, зараз у нас ще більше можливостей, ніж раніше, бачити те, що роблять інші. Коли ми дивимося на них і їх успіх, ми можемо відчувати, що не дотягуємо.

          Минулоріч я була волонтером в дитячому садку своєї доньки. Я здивувалася, наскільки діти відрізняються один від одного. Одні швидко схоплювали теоретичну частину, а інші спочатку додавали творчі штрихи. Деякі розмовляли зі своїми друзями, в той час як інші уважно стежили за тим, кому з тих, хто сидить за столом потрібен олівець.

          Ми визнаємо, що наші діти різні. Так чому ж ми. як мами очікуємо, що повинні досягти успіху в одних і тих напрямах? Порівняння не допомагає, тому що я порівнюю свої слабкості зі сильними сторонами інших матерів. Роблячи так, я пропускаю ті області, в яких зростаю. Наприклад, я можу легко обговорювати духовні принципи з моїми дітьми і люблю слухати їх думки. Це гарна якість матері. Я пропускаю його, коли порівнюю себе з іншими матерями.

          3. Втома

          Третє, що може вкрасти нашу радість — це виснаження. Недавнє дослідження показує, що батьки втрачають сон до шести років після народження дитини! У багатьох випадках я не погана мама, я просто дуже, дуже втомлена. Це може викрадати мою радість.

          Є один вірш, який багато що означає для мене. Це слова, сказані Ісусом в Євангелії від Матея 11: 28-30:

          «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий».

          Пригадую, як читала це в дуже втомленому стані і задавалася питанням, як це стосується мене взагалі? Як Бог може дати мені спокій в цей момент? Це здавалося неможливим. Потім я згадала, що Він вірний Своїм обітницям, і що Він виконає те, що обіцяв. Так що, відпочинок повинен бути можливим. У Бога є більше для мене, ніж життя в повному виснаженні. Я не могла контролювати режим сну своїх дітей, але я могла проводити час з Ісусом і знаходити спокій для своєї душі.

          Витримка і благодать

          Бути мамою малолітніх дітей — це складно. Немає швидкого способу повернути собі радість. Материнство вимагає витримки, щоб впоратися зі спалахами гніву і емоційною кризою.

          Але ми можемо знайти радість в цій боротьбі. Одна справа, яка відновлює радість — це робити істину Божого Слова своїм щоденним головним джерелом. Перегляд розважальних телепрограм не дасть вам спокою, про який говорить Ісус. Перегортання соціальних мереж не полегшить ваш тягар. Навіть ваших великих материнських перемог буде недостатньо, щоб підтримати вас у важкі дні. Ви потребуєте в Божій істині про те, що Він з вами, що Він любить і приймає вас. Він пропонує вам щось більше, ніж просто бути переможницею в щоденних материнських завданнях.

          Коли я не могла проводити багато часу у вивченні Божого Слова, то знаходила інші способи. Я слухала аудіо Біблію, поки вранці прибирала на кухні. Я записувала улюблені вірші на картках і розвішувала їх по всьому будинку. Я слухала музику прославлення на своєму телефоні, поки займалася пранням. Чим більше я наповнювалася Святим Письмом, тим більше у мене з’являлося сил і здатності бути хорошою мамою.

          Вдячність — це ще одна річ, яка допомогла відновити мою радість. Витягнути мене зі стану жалю до себе змогла лише подяка Богу за все, що Він мені дав. Він дав мені будинок, моїх дітей, роботу, яка приносить мені радість, друзів і рідних, які підтримують мене. У мене є так багато всього, за що я можу бути вдячною. Коли я починаю перераховувати все це, то часом плачу від усвідомлення доброти Божої.

          Материнство — досить дивна штука, і якщо постаратися, в ньому можна знайти дуже багато радості. Бог покликав вас і дав все необхідне, щоб ви були мамою для своїх дітей. Не втрачайте це чудо.

          Переклад Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • «Про що мовчать діти?» — серія розмов про потреби дітей з погляду психології та духовності
        • Лист св. Івана Павла ІІ до дітей, які чекають Різдва
        • Резиденцію Святого Миколая у Патріаршому домі вже відвідало чотири тисячі дітей
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"