На морі лютувала страшна буря. Сильні пориви холодного вітру, здавалося, прошивали воду і вона підносилася догори велетенськими хвилями, що падали на пляж, немов удари ковальського молота. І кожна хвиля на десятки метрів викидала раків, молюсків та інших морських мешканців. Здавалося, немовби морське дно проорювали гіганські сталеві лемеші.
Та ось буря стихла — так само раптово, як почалася. Море заспокоїлося і повернулося до звичного стану. Однак пляж тепер суціль укривало болото, у якому звивалися тисячі морських зірок, викинених із води. І було їх стільки, що берег здавався рожевим.
Це явище привернуло увагу багатьох людей з цілого узбережжя. Приїхали навіть знімальні групи, аби сфільму-вати незвичну картину.
Морські зірки вже майже не рухались. Вони вмирали.
Серед гурми люду, тримаючись за батькову руку, стояв один хлопчина. Сумними очима він вдивлявся у маленьких зірочок. Усі на них дивилися, але нічого не робили.
Раптом дитина відпустила руку батька, зняла черевички і шкарпетки і кинулася на берег. Хлопчина нахилився, підібрав маленькими рученятами три зірки, побіг до води, випустив їх, швидко повернувся назад і знову зробив так само.
З-за цементової балюстради з’явився якийсь чоловік і вигукнув: «Що ти робиш, дитино ?»
«Повертаю до води морських зірочок. Бо на березі вони всі загинуть», — відповів хлопчик.
«Але тут тисячі морських зірок ! Ти не зможеш порятувати їх усіх ! їх надто багато ! — правив своєї чоловік. — І така сама картина на тисячах інших пляжів уздовж узбережжя ! Ти не зможеш нічого змінити !»
Хлопчик нахилився, щоб підняти ще одну зірку, і, вкидаючи її до води, вимовив: «А проте я змінив, для оцієї зірочки !»
Чоловік якусь хвилю мовчав, а потому нахилився, роззувся, зняв шкарпетки і рушив на берег. Він узявся збирати зірочок і відносити їх до моря. Далі до них приєдналися ще дві дівчини. Тепер уже четверо людей рятувало морських зірочок. За кілька хвилин їх стало п’ятдесят, потому сто, двісті, тисяча осіб допомагали морським зіркам.
І так було порятовано всіх зірок.
Щоб перемінити світ, досить аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати.
Бруно Ферреро
