22 грудня Церква святкує свято Непорочного Зачаття cвятою Анною Пресвятої Діви Марії. Свято вказує на силу молитви, адже святі Йоаким і Анна, вже маючи поважний вік, не втрачали надію і молилися до Бога за те, щоб Він дарував їм дитину.
Про духовний аспект свята та про те, як правильно молитися бездітним подружжям, розповідає владика ВенедиктАлексійчук.
Владико, чому Йоакиму та Анні Господь подарував таку дитину?
Вдивляючись у постаті цього подружжя, бачимо, що вони йшли нелегким шляхом. Їхня побожність та молитовна радість була відома всім. У них не було дітей: таке подружжя в ті часи вважалося не бласловенним Богом. Вважалося, що чим більше дітей в родині, тим більше вона благословенна. Однак Йоаким і Анна не переставали уповати на Бога, адже були свідомі того, що Він провадить їхнє життя. Через цю ревність і народилася Пресвята Богородиця. Це великий приклад для кожного з нас. І як Господь сотворив чудо для цього подружжя, так і для нас він сотворить чуда.
Що означає богословський термін «непорочне зачаття»?
Це формулювання знане вже з V століття. В Типіконі святого Сави знаходимо розповіді про нього. У VIII столітті з’являється Канон Андрея Критського, який оспівує це свято. У IX столітті воно було відоме по всьому світі. У X-XI століттях свято переходить на Захід. Згодом точилися дискусії з приводу зачаття Марії. Деякі вважали, що вона була зачата в особливий спосіб, інші – що вона була непорочно зачата. Край цим дискусіям поклав Папа Пій IX, коли в 1854 році проголосив догму про непорочне зачаття.
У давнину, коли жили святі Йоаким та Анна, безплідні подружжя вважалися обділеними Божої ласки. Чи так це є насправді?
Тоді панувала така свідомість. Однак подружжя вже само по собі є Богом благословенне. Народження дітей – це те, що Бог дарує подружжю. Бувають різні випробування в пари. Часом таким є їхня бездітність.
Для прикладу, одне священиче подружжя довгий час не мало дітей. Вони вирішили, що, крім ревної молитви, повинні ще й всиновити дитину. І зробили це. Після цього в них народилося ще багато дітей. Буває так, що дитина і не народжується. Пригадую одну розповідь, як мама молися, коли помирав її син. Вона просила Бога, щоб її син жив. Тоді ж вона побачила в сні явління від Бога: Господь показав їй, яким би мало бути дальше життя її сина. Він мав відійти від Церкви, стати розбійником, вбивати людей. Мама прокинулася і молилася до Бога за те, що якщо таким має бути дальше життя її сина, то нехай він краще не одужує. Ми не знаємо, що краще. Коли ми народжуємо дітей – це є даром Божим, як і тоді, коли не отримуємо.
Сучасна наука пропонує нам альтернативу безпліддю – штучне запліднення. Чи можна до цього вдаватися?
Церква завжди вірить Богові. Експериментують багато. Однак це питання моральності. Бо часто при такому заплідненні багато життів вбивається. Зачаття дитини – те, що зачинається в стосунках любові між чоловіком і жінкою. Гадаю, ніхто б не хотів бути зачатим в лабораторії чи в інкубаторі. Краще довіритися Богові, а Він – порадить якнайкраще.
Що робити подружжям, які ще не мають дітей. Усиновляти дітей, ходити на прощі, молитися особливі набожества?
Одне, і друге, і третє. Якщо людина має відвагу всиновити дитину, то нехай це вчинить. Це взаємне обдарування любов’ю: батьки обдарують дитину любов’ю, а ця дитина принесе радість в родину. Подружжя повинні молитися разом і просити про зачаття дитини. Потрібно робити все по-людськи чесно і довіритися Богові. Бо все, що він дає, робить заради нас.
Джерело: Інформаційний ресурс Української Греко-Католицької Церкви
