Бажати добра іншій людині уже є добром саме у собі! Добрі помисли, якими сповнене серце роблять нас добрими.
Щоб ставати добрим важливо мати правильні поняття про життя, про речі, про людей, про себе. Якщо людиною володіють хибні уяви, то її і спокушувати ззовні не потрібно – вона сама собі шкодить, сама є для себе спокусою.
Ми можемо давати своїм дітям все – освіту, матеріальні речі, сприяти їхньому розвитку, але не дати основного – віри! Бо вона є правдивим добром! Правильні принципи життя, цінності!
Люди найчастіше вбачають добро у вчинках. І у тому є рація. Дуже природно коли добро проявляє себе у ділах. Але на більш витонченому рівні духа воно може бути цілком невидиме, та зате відчутне. Наприклад, коли хтось молиться за когось, цього ніде не видно, але цінність цього факту важко переоцінити.
Сукупність добрих людей сумарно роблять добрим народ, спільноту, колектив. Ми ще називаємо це мікрокліматом. Добра атмосфера. У мене з цього приводу є один спогад з дитинства. Пригадую, коли починав свій шлях життя у Церкві, то у храмі було кілька справді молитовних людей, які уособлювали для мене віру, християнство. Коли вони відійшли у мене було відчуття, що чогось бракує. Насправді добрі люди будують Церкву, її духовний організм, роблять її сильною, вони стають невидимим знаком її місії у світі.
Бажати добра людині – це так багато! Часто коли людьми володіють злі емоції, ми молячись за них і бажаючи їм добра, чинимо немов “мікроекзорцизм” над ними, відганяємо від них те, що не дає їм бути добрими. Бо вони теж є добрі, але просто у певний момент їх оплутують злі помисли і вони стають злими, будучи добрими.
Якщо наше перебування на молитві є усвідомленим, то ми обов’язково винесемо з храму світлий настрій, який позитивно впливатиме на оточення. Хоча ми самі можемо навіть про це не здогадуватись. Посмішка справді доброї людини часто може відігнати від людей, яких вона зустрічає тугу, депресивний стан, злі помисли. Ми часто так і кажемо: “Ти підняв мені настрій. І так справді буває”.
Добро, як характеристика Святого Духа, звісно часто може матеріалізуватися. Коли під впливом Святого Духа відбувається поступова трансформація у бік добра, то це буде проявлятися у тому, що людина буде бажати чинити добро, служити людям, прагнути до досконалості.
Часто з плином часу людина може змінюватися. Наприклад, ми мали досвід поганий з якоюсь людиною, вважали її злою, але вона протягом певного часу почала змінюватися у напрямку Бога і почала ставати доброю. Її полюс змістився у бік знаку +. Але ми часто кажемо так: “Ні, він (вона) такий, я знаю його”. Ставимо жорстокий вирок на особі і часто це негативно впливає на стосунки (особливо у сім’ї). Коли ми віримо у людину ми можемо їй дуже допомогти, сприяти її переміні.
Трапляється, що часто люди, у яких полюс пристрастності – гріховних нахилів доволі високий) теж іноді можуть робити добрі речі! Думаю часто ці побудження бувають благородними і це ще раз підкреслює, що навіть у них можуть проявлятися побудження і дія Святого Духа і що світ не є чорно-білим. Але дуже часто прагнення робити добро може бути і дуже егоїстичним. Зовні вчинки можуть виглядає добрими, але прихована мотивація, якою люди керуються не завжди є чистою, властиво євангельською. (щоб нас бачили інші, щоб ми ставали у їх очах важливими, щоб нас хвалили, щоб здобути добру опінію про себе, тощо).
Лише Бозі ми можемо бути правдиво добрими. Бо лише Він є вповні добрий. І якщо перебуваємо у цьому Джерелі правдивого Добра, самі просякаємо його променями і здатні сповіщати про нього світові!
