Чи існує різниця між Біблією і Святим Письмом?

Коли беремо якусь книгу в руки, ми майже завжди наперед знаємо, що це за книга, яку інформацію можна в ній знайти і як її читати. Так само з Святим Письмом. Перед тим, як його брати у руки, треба задуматися, чим воно є і для чого написане.

Святе Письмо – це книга, через яку Бог відкриває себе самого і свою волю людині. Вона написана не для того, щоб ми знали про Нього, а щоб Його пізнати, щоб Він став для нас Кимось. І, водночас, це батьківські поради і застереження Небесного Отця своїй дитині про те, що слід робити, а чого треба уникати.

Сьогодні пропоную дізнатися більше про назви цієї святої книги.

Чи існує різниця між Біблією і Святим Письмом? На перший погляд – ні. Бо йдеться про одну і ту саму книгу.

Можливо – це просто різні переклади?

Назва Святе Письмо або Святе Писання  (радше святі Писання, в множині, оскільки книги тоді існували у вигляді сувоїв) – це найдревніша назва, яка, до речі, зустрічається і у самому Святому Письмі, зокрема, у Книгах Макавеїв. Ця назва вказує на те, що Біблія – це насправді міні-бібліотека або книга-бібліотека, яка під своєю палітуркою зібрала багато книг, а саме – 73 або 74, залежно від видання (документи Церкви говорять про 73, а в перекладі Івана Хоменка ми нараховуємо 74, оскільки шоста глава Книги пророка Варуха подається як окрема книга «Лист Єремії»). Водночас ця назва вказує, що це не звичайні книги про Бога, історію і світ, але священні книги, тобто такі, які мають відношення до Бога. І отож підхід до них і їх читання мають бути особливими. Як казали святі Отці, коли ми молимося – ми промовляємо до Бога, коли читаємо – Бог промовляє до нас. Таким чином читання Святого Письма є і молитвою.

Інша назва – Біблія – походить від древнього фінікійського містечка Бібл або ж Гебал. Купці з цього міста торгували папірусними сувоями. Відтак папірусні сувої у Європі почали називати бібліон. Сьогодні ми перекладаємо цю назву як сувій або просто книга. В множині бібліон – біблія – тобто, книги. Цікаво, що з одного боку назва Біблії вказує, що це особлива книга, єдина, яка є книгою з великої букви, з іншого – повертає нас до того, що Біблія – це бібліотека під одною палітуркою.

Цікаво, що саме слово Біблія – це множина, але зазвичай узгоджується з іншими словами в однині.

Ми часто говоримо: «Святе Письмо навчає…», «Біблія говорить…». З таким самим успіхом можемо сказати: «Бібліотека говорить…». Краще і треба уточнювати, в якій саме біблійній книзі щось говориться, або хто з біблійних авторів (їх прийнято називати агіографи-священописці) це говорить.

Отож, найдревнішими і найпоширенішими назвами є Святе Письмо і Біблія. Однак ці назви все ж не є синонімами.

Назву Святе Письмо переважно вживають традиційні Церкви, які вірять, що Бог промовляє через Святе Письмо і Святе Передання , які разом утворюють скарб Божого одкровення.

У протестантських конфесіях натомість вживається назва Біблія тому, що не приймається і відкидається священне передання.

Є ще одна різниця між Біблією і Святим Письмом. У книзі, на якій написано Святе Письмо, ви знайдете переважно 74 книги. Насправді – це 73, просто у нашій українській традиції є книга Послання Єремії, а у більшості видань ця книга є 6 главою Книги пророка Варуха. Натомість у тих виданнях, на яких викарбовано слово Біблія – знайдете 66 книг. У Новому Завіті усі католики, православні і протестанти мають 27 книг. А от у Старому Завіті у католиків – 46-47 книг, а у інших конфесій – 39. Там немає Книги Сираха, Мудрості, двох Макавейських,  пророка Варуха, Товита, Юдити.

Є ще одна назва, або, правильніше сказати – частина повної назви: Старий і Новий Завіт (Заповіт).  Це слово чудово вказує на те, про що розповідає Біблія. Древнє слово Завіт або Заповіт завжди відносилося до стосунків. Цим словом називали дружбу, шлюб і також союз з Богом. Ми називаємо цим словом тому, що Біблія – це якраз є розповідь про стосунки Бога і людини. Ті стосунки, якими Бог спасає людину.

Водночас слово Завіт має ще одну назву: будь яка дружба, шлюб чи домовленість завжди базують на певних умовах. Якраз Святе Письмо показує, які умови нашого союзу з Богом і якими мають бути стосунки з Богом і ближніми. Ці умови ми називаємо заповідями.

Ще одна цікава деталь. Кожен з нас знає, що зазвичай угода підписується у двох примірниках. Святе Письмо – це якраз документ угоди – союзу між Богом і людиною.

Таким чином слово Завіт чи Заповіт найкраще визначає зміст Святого Письма, оскільки Святе Письмо розповідає про історію стосунків між Богом і людством. Стосунків, через які Бог хоче врятувати людину. Святе Письмо подає умови цих стосунків: якими вони мають бути і якими вони насправді є.

Водночас Святе Письмо є документом – текстом того союзу, який ми маємо з Богом.

Отець Ігор Цмоканич, Патріарша катехитична комісія