Із 3 березня 2020 року в УГКЦ стартує набір нового навчального курсу для священників – МАПа. Цього року навчання відбуватиметься у Києві та Львові.
Напередодні розмовляємо з о. Ростиславом Пендюком, Головою Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ, про навчальний курс, його місію і завдання, а також шукаємо відповіді на непопулярні, складні, проте надзвичайно важливі запитання, що стосуються християнського молодіжного лідерства, комунікацій, соцмереж, зрештою, місця і ролі грошей у Церкві…
Отче Ростиславе, знаємо, що Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ пишається чудовим навчальним проєктом для священників. Розкажіть, будь ласка, детальніше що таке МАПа? Звідки з’явилася ідея курсу? В чому його мета і завдання?
Насамперед зазначу, що МАПа – це Молодіжний апостолят парафій. Знаєте, дуже випадково ми з отцем Петром Верхоляком опинилися на навчальному курсі “Управління неприбутковими організаціями” в УКУ. Наше навчання відкрило для нас багато цікавого і невідомого. Цей курс одразу припав нам до душі. Ми вивчали загальні принципи управління різноманітними процесами, а також, як усілякими способам про них розповідати іншим.
Ми старалися перекладати новий досвід на свою працю в Церкві. Після завершення навчання в мене залишився післясмак, що це було справді цікаво, натхненно і корисно. Саме тоді почала з’являтися думка, що необхідно щось таке зробити в Церкві, особливо для священників, бо ми маємо дуже багато отців, які роблять добрі справи, та не завжди дає хороший результат, позаяк і вони потребують навчання. Перед стартом курсу я радився з єпископами, священниками. Майже два роки ми переосмислювали цю інформацію. Так з’явилася ідея курсу МАПа.
Хто є цільовою аудиторією курсу? Чи лише ті священники, які співпрацюють з молоддю?
Цільова аудиторія нашого курсу – священники, які готові вчитися. Це ще є й основною умовою для участі в курсі.
Які пріоритети визначаєте для курсу МАПа?
Намагаємось учасникам відкрити ширший світ знань. Мій товариш завжди ставить цікаве запитання: як вважаєте, що краще: робити правильні речі чи робити правильно речі? Відповідь дуже проста – потрібно правильно робити правильні речі.
Переконаний, що ми в Церкві зазвичай робимо правильні речі. Ми маємо неймовірну місію – творимо простір для зустрічі людини й Бога. Що може бути кращим? Проте далеко не завжди ми це робимо правильно. Тож завданням нашого курсу – навчити священників правильно діяти. Ми даємо інструменти, які дозволяють працювати якісніше. Стараємось запрошувати професійних викладачів, які вміють заохотити учасників працювати над собою. У наш час здобути інформацію нескладно, та прослухана лекція не робить тебе фахівцем у цій галузі. Це вміння з’являється після практичного використання. Тож учасники курсу МАПа мають дуже багато практики.
За яким критерієм підбираєте викладачів курсу?
Передовсім це дуже професійні люди. Багато з них знані в Україні, бо працюютьі з урядом, великими компаніями, провідними медіа чи громадськими організаціями. Дякую цим людям і Богові за цей досвід, бо я побачив, що вони, незважаючи на свою «зірковість», відкриті до співпраці з Церквою й готові допомагати.
Як формували програму курсу?
Частково з власного досвіду. Варто зазначити, що програма курсу змінна. Я точно знаю, що цьогорічна програма відрізнятиметься від минулорічної. У Комісії маємо практику після кожного проєкту критично аналізувати й оцінювати його. Я зараз відвідую священників, які вчилися попередні роки, щоб разом із ними зробити певні висновки й покращити програму. Нещодавно кілька отців мені сказали, що їм бракує вміння доносити свої ідеї. Часто проблема полягає в тому, що ідея маючи вдалу ідею, ми не знаємо, як її подати. Цього року над чим працюватимемо більше.
Який найцінніший досвід МАПи?
Можу поділитися власним досвідом. Я зустрів на цьому курсі 60 неймовірних і дуже натхненних священників із різних єпархій та екзархатів нашої Церкви. Кожен із них, без перебільшення, – цінний скарб Церкви. Найважливіший їхній талант – небайдужість. Надихаюся, коли бачу людину, яка готова жертвувати своїм часом і коштами, щоб стати кращим душпастирем.
Коли я розказував єпископам про курс і програму, просив: не делегуйте нікого на цей курс. Якщо хтось прийде з примусу, то з цього нічого не буде. Друга річ – це результат. Мені здається, що ми в Церкві багато говоримо про ідеї, а замало дивимося на результат нашої діяльності. Звісно, найважливіша зустріч людини із Творцем відбувається в тиші серця, а цього неможливо зафіксувати на фотоапарат, чи виміряти цифрами. Проте, Церкві ми ставити собі якісь вимірні цілі і досягати їх. Надзвичайно пишаюся, що наші випускники досягли доброго результату вони роблять цікаві, якісні проєкти.
Хоча, і це мушу зазначити, не думаю, що всім священникам варто йти вчитись на МАПу. Кожен має свою харизму і свою місію. Хтось є чудовим проповідником, інший – духівником і сповідником, ще хтось – працює науково, як богослов. Наш курс передовсім для парафіяльних священників, які готові у своєму служінні до активної діяльності, організації різних подій, тощо.
Яким буде новий курс МАПи? Куди потрібно звертатися учасникам, щоб зареєструватися?
Цього року запланований набір двох груп: одна навчатиметься у Львові, а інша – в Києві.
Основні напрями навчання – лідерство, комунікація, управління проектами та фінансами. Яким, на Вашу думку, має бути християнський лідер? Які його критерії? Особливо, коли мова йде про священика?
Мені дуже близька думка Блаженнішого Любомира. Коли його запиталися, ким він мріє бути, Глава УГКЦ відповів, що хоче бути людиною. Мабуть, не всі усвідомили глибину слів Блаженнішого, а для мене така думка дуже близька. Тільки людина в іншій людині зможе бачити людину.
Добрий лідер перш за все усвідомлює свою гідність і цінує її в іншій особі.
По-друге, він є цілісним: виконуй те, що обіцяєш і про що навчаєш. В іншому випадку твоє лідерство автоматично нівелюється.
По-третє, справжній християнський лідер вчиться довіряти іншим людям.
По-четверте, лідер не боїться помилятися. Помилки повинні стати найціннішим досвідом і найкращою школою. Я вже не вірю тепер у прислів’я, що мудрі люди вчаться на чужих помилках. Ні, мудрі люди вчаться на своїх помилках.
Хто для Вас є найбільш яскравим прикладом молодіжного християнського лідера?
Насамперед Іван-Павло ІІ. У ньому неймовірно поєдналася глибина і простота людяності й відкритості. Ще Блаженніший Любомир. Пригадую, як за пів року до його смерті ми мали невелику нараду в Княжичах. Блаженніший зібрав людей, причетних до молоді, й закликав працювати для молоді, щоб рятувати ситуацію, наголошуючи, наскільки молодь є важливою для Церкви. Я би дуже хотів, щоб ми всі так переймалися своєю місією і нашої Церкви.
Що стосується комунікації, як би Ви оцінили сучасну ситуацію з комунікацією у церкві, особливо між священиками і молоддю?
Ситуація є доволі поганою, бо ми не усвідомлюємо цієї проблеми, хоча останнім часом почали відбуватись позитивні зрушення. Ми часто не задумуємося, що сучасна молодь народилася і виросла в інформаційну добу. Інформаційне поле – це їхній кисень. Якщо ми не потрапляємо на їхню хвилю, то нас просто нема в їхньому світогляді.
Які засоби комунікації , на Вашу думку, повинен використовувати священник? Наскільки він повинен бути активним у соціальних мережах? Бо хтось каже, що це є чудовий інструмент, а хтось, що соціальні мережі лише є пожирачами часу і ілюзією віртуального світу. Де золота середина?
Якщо говорити про соціальні мережі, то ви слушно зауважили, що це – інструмент. Будь-який інструмент можна використовувати і для добра, і для зла. Тим інструментом необхідно навчитися правильно користуватися.
Коли моя дочка їде в подорож і я її прошу написати мені, як в неї справи, вона мене запитує: “тату, а навіщо сторіси в інстаграмі?”. Це їхній спосіб мислення. Вона до певної міри має рацію, бо я зайшов в інстаграм і все послідовно побачив. А ми кажемо, що це не потрібно. Тоді нас для них не існує. У соцмережах важливо бути чесними. Не грати гру, а залишатися собою за будь-яких обставин. І звісно, в соцмережах ми не маємо забувати, чого від нас очікують, як від християн.
Чому священикам важливо мати управлінські навички у сфері проєктів і фінансів? Чим це корисно для парафії?
Слово проєкт у нас доволі хворобливо сприймається, як текст, який подається якимось жертводавцям, в очікуванні на отримання коштів. Насправді проєкт – це обмежена в часі, запланована на певний результат дія. Для успішного проєкту важливо кожен свій крок ретельно спланувати. Повторюсь про необхідність правильно працювати. Для цього є кілька базових етапів, серед них – аналіз, план, комунікація. Управління проєктами це власне те, як це правильно робити.
Щодо фінансів – це така тема, про яку ми водночас думаємо і соромимося. Насправді гроші є ні добрими, ні поганими. Вони є необхідним інструментом, який потребує розумного підходу. Під час нашого курсу священники мають можливість навчитися розумно послуговуватися цим інструментом, як у своєму приватному житті, так і в парафії. У цій ситуації найвдалішим прикладом Митрополит Андрей Шептицький. Саме завдяки коштам і мудрому підходу до них, він робив неймовірні справи. Проте, ніхто не посміє його звинуватити у грошолюбстві. Колись пан Свереда ділився інформацією, що за сучасним курсом Шептицький оперував приблизно 12-ма мільярдами доларів. Без цих грошей не було би ні музеїв, ні лічниць, нічого. Гроші можуть служити великим цілям, якщо ними мудро послуговуватися.
Сьогодні маємо ситуацію доволі кризову в Україні, зокрема, в Церкві серед молодіжних спільнот. У бізнесі є таке поняття як “кризовий менеджер”. На Вашу думку, чи потрібен такий менеджер у Церкві? Як би він мав виглядати і чи навчаєте цього священників на курсі МАПа?
Я не знаю про існування кризових менеджерів у Церкві, але точно розумію, що щось подібне нам дуже потрібно. Маю свою думку щодо спільнот, бо великою дурницею є всім робити одне й те ж, а очікувати різних результатів. Якщо ми кілька разів щось спробували і воно не запрацювало, то потрібно мати відвагу поставити непрості питання.
Найважливішою місією МАПи є навчити священників нестандартного бачення. Не мусить те, що працювало 20 років тому працювати зараз. Дуже цінним досвідом є слухання. Заохочую вас відважитися слухати: сісти поруч із молодою людиною і слухати півтори години, не коментуючи, а лише записуючи думки. Переконаний, довідаєтеся дуже багато цікавого. Ми маємо навчитися слухати. Якщо потяг спільнот буксує, то треба зовсім по іншому на них подивитися.
Хто є Вашим джерелом натхнення і про що найбільше мрієте як Голова Патріаршої молодіжної комісії?
Я цілком можу відповісти на це питання. Мені казали, що я давно мав би втратити натхнення, але чомусь не втрачаю. Насамперед моїм натхненням є Господь і це не просто слова. Вірю, що Він мене сюди делегував і впевнений, що Він мене про це запитає. Я в Його винограднику працюю. Думка про це мені допомагає. Приємно також, коли бачу позитивні емоції і результати своєї праці. Священники, яких ми навчали, тепер самі стають вчителями і допомагають іншим людям, зокрема на Сході України. Звісно, ми, як люди, потребуємо чути “дякую”. Я не вважаю, що це гординя. Мені приємно, коли кажуть “дякую”.
Якщо підсумувати одним реченням МАПа – це про що і для кого?
МАПа – це можливість стати ще кращим священником тому, хто вже є добрим і активним душпастирем.
Департамент інформації УГКЦ
