Я хочу написати про слова, які змінюють наші думки один про одного. Вони підтримують батьків у побудові стосунків із дітьми. Вони допомагають подружжю не зіпсувати свої стосунки рутиною та очікуваннями. Вони додають легкості атмосфері в сім’ї. Їх також можна говорити самому собі і насолоджуватися почуттям свободи, яку вони дають.
Будь ласка
Перше з цих слів – “будь ласка”. Чудове слово, яке розкриває нашу недостатність. Якщо я прошу “твоєї ласки”, це означає, що мені потрібна допомога. Я виявляю свою убогість собі та іншим, потребуючи, щоби хтось втрутився в моє життя. “Будь ласка” – це повідомлення до іншого: ти можеш збагатити моє життя.
Це слово – не про спонукання, а про прохання. Ми не зобов’язуємо іншого, але завжди маємо за ним можливість відмовитись. Сенс прохання – у добровільності. Щоби хтось зголосився на прохання – має мати вибір.
Коли ми просимо, кажучи “будь ласка”, то дозволяємо іншій людині діяти в своєму житті з доброї волі, а отже і стосунки одразу стають теплішими та міцнішими.
Особливо важливо пам’ятати про це слово подружжю, бо воно – про взаємну пошану до свободи одне одного, але разом із тим про любов і потребу одне одного.
Також це слово потрібне батькам, які вважають, що їхні діти “не так” реагують на них. Коли батьки говорять “будь ласка”, то діти чують: “ми поважаємо вашу свободу і просимо про допомогу”.
Дякую
Це дуже важливе слово і дуже мені любе. Я говорю його багато разів щоденно. Дякую за подане пальто чи пульт до телевізора, поставлений чайник. Дякую за розуміння, коли мушу в чомусь відмовити своїм дітям. Дякую, що діляться зі мною своїми переживаннями, бо це дає мені зрозуміти, як впливають на них мої слова та вчинки.
Коли я кажу “дякую” своєму чоловікові, то щодня пригадую собі, що він нічого не повинен. Ані поставити страву у духовку, ані працювати на роботі. Навіть в ті дні, коли нам складно знайти спільну мову, стараюсь, щоби “дякую” було останнім словом, яке промовлю. Це слово не лише нагадує мені про речі, які не довелось робити самому, але воно говорить: я ціную тебе, я бачу, що ти зробив і чого тобі це коштувало.
Написала на початку, що “дякую” та “будь ласка” можна говорити також до себе самого. Переконана, що життя стає для нас щораз більше “наше”, що більше ми робимо з вільної волі, а не з примусу.
Не менш важливо “дякувати” собі за вирішення якоїсь важливої справи, а чи найменшої. Бо це слово – про гідність, як свою, так і іншого.
Якщо ми навчимось частіше говорити “дякую” та “будь ласка”, то наші стосунки в сім’ї точно зазнають позитивних змін.
Адаптація Тетяни Трачук
