У своїй проповіді в Хрестопоклінну неділю Блаженніший Святослав зокрема наголосив: “Нехай Дух Святий навчить нас пережити цей непростий час. Сьогодні, у Хрестопоклінну неділю, ми возносимо і ставимо перед очі нашого розп’ятого воскреслого Спасителя. Ми перебуваємо на середині Великого Посту, часу, який є мандрівкою до Пасхи.
Пригадаймо біблійну мандрівку, коли в певний момент своєї подорожі люди почали нарікати на Бога і на Мойсея, на ті труднощі, які доводилося переживати. І щоб опам’ятати їх, що не лише хлібом живуть, а що життя ― в руках Божих, Господь допустив певний досвід болю, страждання і смерті в пустелі. Досвід так званих мідяних вужів ― отруйних гадюк, які почали масово жалити людей і ті помирали. В цьому нашесті Мойсей отримує від Бога наказ: візьми і піднеси перед очима Ізраїля мідяного вужа. І кожен, хто споглядав на подобу гадюки, яка його кусала ― не помирав. Бог поставив перед очі людині її власний гріх, її власну боротьбу проти себе самої. Дав зрозуміти, що джерелом їхньої смерті в пустелі є те зло, яке носять у своєму серці, наче поставив дзеркало перед очі людей і вони побачили власний гріх. Коли зло розкрити, воно втрачає силу. А людина, яка визнає свої злі вчинки може лишитися живою.
Цей мідний вуж був лише прообразом хресного розп’яття і смерті на хресті нашого Спасителя. Бо наш Бог захотів відкрити таємницю про Себе, розкривши таємницю про нас самих. Бог захотів, щоб із Ним сталося все те, що стається з людиною, щоб поставити перед очима людини її власний гріх, через розкриття таємниці смерті людини, показує, що Божа любов сильніша за смерть.
Сьогодні на хресті бачимо Того, Хто взяв на Себе людський гріх, його на хресті розп’яв і знищив. Увійшов у людську смерть, щоб її знищити, забрати страх перед нею і дати нам зрозуміти, що ми сотворені до життя, а смерть ― лише частина нашого життя, яку мусимо особисто пережити”.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
