ЛАЗАРЕВІ ПОТАЛАНИЛО: У НЬОГО БУВ ДРУГ – не просто тесля з Назарету і не лише популярний проповідник із претензією на роль чергового месії для ізраїльського народу, а й – Бог. Ісус прийшов, щоб людина “мала життя і мала його вповні” (Йн 10, 10). А тому упродовж своєї земної мандрівки являє людству самого Творця – словами та вчинками. І завжди у форматі людських стосунків.
У часи Ісуса люди в Палестині помирали часто, але до нас дійшло лише кілька розповідей про те, як Спаситель повертає когось до життя: донька Яіра, син вдови з Наїну та Лазар. Якщо у перших двох випадках Бог – Батько, що милосердиться над батьками, чи навіть – Подруг, що захищає вдову та її сина, то перед гробом Лазаря – стоїть просто заплаканий Друг. Після свого воскресіння Лазар уповні збагнув не лише, що його Друг – Бог, а й що Бог – Друг. А звідси й мораль: друзі, дорожіть своїми друзями, бо через вашу дружбу Бог може долати смерть і повертати життя!!!
У Євангелії не багато слів про дружбу. Просто Йоан не стримався. І завдяки йому ми відкриваємо нового Бога: якщо Ісус прийшов явити людству Бога, то Бог у Його виконанні – не лише люблячий Батько, але й вірний Друг. І навіть якщо Апостол може зрадити і на якусь мить відректися (Мт 26, 74), то Друг залишається завжди поруч, до кінця – навіть під хрестом (Йн 19, 26).
