Проповідь Блаженнішого Святослава у Велику п’ятницю у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
― Ми сьогодні споглядали нашими очима добровільні страждання, смерть і погребення воплоченого Бога.
Як вічний Бог може страждати? Як безсмертний може померти? Та сьогодні ключем для розуміння цього величезного таїнства незбагненної любові Бога до людини є слово «добровільно». Сам Христос каже: «Я маю владу покласти своє життя, і маю владу його назад взяти».
Сьогодні в обличчі скатованого, зневаженого, розп’ятого, померлого Христа Спасителя ми бачимо обличчя люблячого Бога, який добровільно взяв на себе людську природу, щоб випити всю чашу людського буття. Бог став людиною, щоб постраждати як людина. Щоб як людина вмерти. Для того, щоб людині, яка позначена через гріх, стражданням і смертю дати надію, дати світло, дати пасху.
Стоячи перед гробом Христовим, ми споглядаємо таїнство любові Бога, який добровільно захотів увійти в біль і страждання кожної людини.
Святі отці ранньої переслідуваної церкви нас навчають, що Його, нашого розп’ятого Бога, вже було вбито в Авелі, було продано братами до єгипетського рабства у Йосифові, Він, воплочений Бог, через свою людську природу увійшов у страждання кожної людини.
Ми бачили Його, нашого люблячого Бога, особисто присутнього в особі того, кого продали, життя, якого оцінили, в особі кожної людини, яка стала жертвою торгівлі людьми, яка сьогодні на рівні з торгівлею зброєю є одним із надприбутковіших бізнесів.
Наш люблячий і страждаючий Бог сьогодні є особисто присутній у житті сучасної людини, життя і гідність якої ставлять на друге чи й третє місце, порівняно з економічними вигодами.
Наш люблячий Бог присутній у стражданнях і муках того, кого зрадили найрідніші, які вчора клялися, що готові піти за тобою на смерть, а сьогодні відреклися від тебе і всього того, що дав.
Наш люблячий Бог особисто присутній у стражданнях того, кого несправедливо засудили корумпованим судом, який не має надії на людську справедливість.
Наш люблячий Бог через свої страждання особисто присутній в очах і болю матері, яка втратила сина на фронті. Його і сьогодні катують і знущаються над Ним в особі наших воїнів, яких катують у ворожому полоні.
Наш люблячий Бог в особі політичних в’язнів сумління, яким закрили двері для правди і справедливості.
Наш люблячий Бог особисто присутній у кожному, хто страждає на ложі хвороби і свого болю.
Наш люблячий Бог присутній в особі кожного бездомного, якого сучасне несправедливе суспільство викинуло на вулицю і прирекло на повільну страшну смерть.
Наш люблячий Бог присутній в особі того, хто дивиться в обличчя смерті новітньої хвороби, яка посікає, наче мечем сучасне людство. В особі того, хто хворіє ітого, хто намагається врятувати життя.
А для чого Він там присутній? Чи Він просто пасивно спостерігає, як мучиться людина?
Сьогодні, стоячи перед розп’ятим Спасителем, розуміємо, що Він присутній в гущавині цієї страшної п’ятниці, Він там, на глибині аду страждання сучасної людини, щоб подарувати їй Пасху, вихід, світло, силу, життя. Бо там, на Гологофі страждань сучасної людини, Він застромив власний хрест, на якому розіп’явшись, зі свого боку виточує нам джерело життя » кров і воду, яка здатна підсилити безсилого, дати надію тому, хто її втратив, повернути гідність тому, в кого її забрали.
Тому каже Павло, що для того, хто вірує, хрест ― це сила Божа.
Сьогодні Наш Спаситель покладається до гробу і співпогребається з кожним, хто входить у таємницю смерті. І своєю животворною смертю показує нам, що це ще не кінець, перетворює нашу смерть на стан очікування воскресіння.
Розп’ятий діє, дає надію, перемагає, нищить смерть і дає сенс людському стражданню.
Пожертвуйте ваші болі й страждання задля добра тих, хто сьогодні потребує помочі й надії.
Стоячи перед гробом Спасителя, просимо Його: «поможи нам правильно відповісти на те, що сьогодні нам у цю п’ятницю скажеш».
Покайтеся і вірте в Євангеліє. Бо перед обличчям джерела сили, яка випливає з хреста, можливі різні відповіддю. Один із розбійників насміхався над розп’ятим. І сьогодні бачимо багатьох, які насміхаються над любов’ю Бога. Тому запрошую усіх вас до способу відповіді на проголошення таїнства хреста, як це зробив благрозумний розбійник, сказавши: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царстві Твоїм».
Покаяння ― це повернення нашої особистої життєвої постави, увійти в ті двері, які в Пасхальній ході відкриває Христос. Через покаяння і навернення можемо увійти в життя.
Перед гробом люблячого Бога співаємо: «хресту Твоєму поклоняємося, Христе, дай дам увійти й побачити Твоє святе воскресіння».
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
