Борис Ґудзяк ― Архиєпископ і Митрополит Філадельфійський УГКЦ у США перед Великоднем у своїх трьох науках пропонує замислитися над розуміння знаків цього особливого часу, над глибиною таїнства Страсного тижня, Пасхи Господньої і таїнства нашого спасіння.
Перед нами найяскравіші події нашого спасіння. Карантин нас трохи обмежив. Є менше шуму, тож маємо нагоду заглибитися в ці події, що перед нами. Проживіть їх по-іншому. Ми повинні звертатися до глибинних драматичних наративів.
Відкрийте Святе Письмо і прочитайте Євангелія від святого Марка. Читаючи ці тексти, слухаючи їх, не будьмо простими спостерігачами, споживачами, а усвідомте дійсність, яка відбулася з нами в нашому хрещенні ― ми стали синами і дочками Небесного Отця.
Ми всі ― діти Божі. Ми всі у Христа хрестилися і у Христа зодягнулися. Ми всі покликані дозрівати у вірі, щоб сказати разом зі святим Павлом: «уже не живу я, а в мені живе Христос».
Читаючи тексти Євангеліє про страсті Христові, молячись у цей час, ми покликані бути Христом ― синами і доньками Отця Небесного. Та чи ми в це віримо?
Молімося з Ісусом в Гетсиманському саду, але не в поставі сплячих апостолів. Ісус гряде до нашої душі, щоб єднатися з нами.
Ми бачимо, як там, у саду, Ісус без агресії, без насилля сприймає свій арешт, зцілює слугу первосвященника, якому Петро відрізв вухо.
У п’ятницю перед первосвященником, перед Пилатом, перед Іродом Христос зберігає рівновагу духа. Бо Він є Сином люблячого Отця. Він, як богочоловік у Гетсиманському саду молився і тіло Його потилося кров’ю ― Він це переживав. Просить ― “відверни, але нехай не моя воля буде, а Твоя”. Це безпосередня молитва єднання з Отцем в абсолютному послусі Сина, який знає любов Отця. Абсолютна довіра до Його волі і провидіння.
Переживаючи ці страсті через Ісуса, ми стаємо правдивими синами і дочками Отця. Бо виконуємо Отцівську волю. Це єдине основне в нашому житті.
Чигаючи сцени розп’яття, погляньте на тих, які оточують Христа з перспективи самого Ісуса, дивіться Його очима. Це є суть нашого хрещення.
Бог настільки любить, що віддав Свого єдинородного Сина, щоб ми жили.
Християнин ― не той, який живе з якоюсь філософією, який виконує якийсь моральний закон. Християнство ― це життя з Христом, в Христі, через Христа.
Ми можемо перенести усі виклики, та лише з Христом.
Як цей Ісус з Назарету, якому завдали найбільше принижень. Якого так обезчестили, як Він по-божественному прийняв гріх світу на Свої плечі, прощав і з хреста благословив.
Маємо особливу нагоду цього року, в цій кризі, застановитися над значенням, джерелом і ціллю нашого життя. Ми маємо нагоду вийти на дорогу спасіння, прийняти глибше і свідоміше Божу любов. Спуститися з послухом до Отця і отримати силу понести свої хрести, силу прощати…
Бажаю вам Христової легкості синів і доньок Отця. Нехай у ваших серцях, душах росте віра, мир і радість.
Просімо Пресвяту Матір, яка єдина вповні відчувала, ким є Її Син, яка була з Ним, яка ототожнювалася з Ним у Його стражданнях і, мабуть, була перша, якій Син Божий об’явивився після воскресіння.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
