Діти не відповідають за гріхи, скоєні їхніми батьками, як і батьки не несуть відповідальності за гріхи своїх дітей.
Кожен із нас відповідальний за свої власні гріхи. У книзі пророка Єзекиїля 18:20 сказано: «Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина». Цей вірш чітко демонструє, що покарання за гріхи певної людини нестиме лише ця людина.
Існує текст, який приводить декого до думки, що Біблія навчає про покарання за гріхи від покоління до покоління, проте це тлумачення невірне. Згаданий вірш записаний у книзі Вихід 20:5, де говориться про ідолів: «Не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене». Цей текст говорить не стільки про покарання, скільки про наслідки. Він говорить, що наслідки людських гріхів відчуватимуться наступними поколіннями. Бог попереджав ізраїльтян, що їхні діти будуть відчувати на собі вплив покоління своїх батьків як природний наслідок їх непослуху та ненависті до Бога. Діти, виховані в такому оточенні, практикуватимуть таке ж ідолопоклонство, дотримуючись, таким чином, даного їм прикладу непослуху. Їхня непокора вкоренилася настільки глибоко, що на її виправлення мало піти декілька поколінь. Бог не вимагає від нас відповідальності за гріхи наших батьків, але ми іноді страждаємо в результаті скоєних ними гріхів, як ілюструє Вихід 20:5.
Як вказано в Єзекиїля 18:20, кожен із нас відповідальний за власні гріхи, і нам доведеться понести за них покарання. Ми не можемо розділити свою провину з кимсь іншим, як і ніхто інший не може бути відповідальним за неї. Тим не менше, існує один виняток із цього правила і він стосується всього людства. Одна людина взяла на себе гріхи інших і понесла покарання за них, щоб грішники могли стати праведними та чистими перед Богом. Цією людиною був Ісус Христос. Бог послав Ісуса в цей світ, щоб обміняти Його святість на наші гріхи. «Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом» (2Кор. 5:21). Ісус Христос не карає за гріх тих, хто приходить до Нього у вірі.
Що робити коли баба кляне своїм дітям і внукам, каже що поставе свічку би капали, а ми перед нею гріха немаємо, боюсь за своє немовля.
Хороша стаття. Але чому ж тоді багато хто практикує так звані “молитви за гріхи роду”?
А чого ще багато чого практикують нерозумного? Бо немудрі. І багато чого досі маємо від язичництва . Ось до речі якраз про це в цій статті і йдеться….