Чи мають батьки право втручатися у життя своїх дітей порадами чи думками, коли ті обирають, з ким прожити своє життя?
Деякі батьки бояться, що їхня дитина допустить фатальну помилку, одружившись “не з тією людиною”. Вони знають, що подружнє життя непросте, особливо коли ймовірність вдалого шлюбу невелика. Що тоді? Хіба можна стояти склавши руки, коли ви майже впевнені, що ваша дитина помиляється?
Коли брак батьківського прийняття лише зміцнює молоду пару
Слід сказати, що різке і послідовне неприйняття майбутнього зятя чи майбутньої невістки не є доцільним кроком (звичайно, крім випадків, коли справа стосується підлітків). Якщо донька чи син слухняно підпорядкуються волі батьків, дуже імовірно, що він чи вона усе життя шкодуватиме про свій вчинок і втрачене кохання, і знову кинеться в обійми, як тільки їхні стежки перехрестяться.
Найчастіше брак прийняття парадоксально зміцнює любов цих двох молодих людей. Що більше батьки підкреслюватимуть хиби майбутнього чоловіка чи дружини, то більше дитина виправдовуватиме їх, кажучи: “Очевидно, що ти (її) його не знаєш”. Найвідоміші історії кохання, що збереглися, – це історії забороненого кохання. Батькам слід бути обережними та утримуватися від авторитарних суджень та рішень щодо вибору своєї дитини.
Ні червоне, ні зелене світло
Не варто занадто швидко давати зелене світло, коли одразу дуже подобається майбутній зять чи невістка: “Ти повинна одружитися з ним, він чудовий”, “Ти повинен одружитися з нею, вона прекрасна!” Бо пізніше, коли виникатимуть проблеми у відносинах (а вони завжди з’являються), дитина подумає: «Я одружився з нею (я одружилася з ним), тому що батьки підштовхнули мене до цього». Дуже вигідне алібі для виправдання можливого розлучення.
Тож не червоне і не зелене світло! Може, тоді жовте? “Ми маємо підозри, що у тебе можуть виникнути проблеми з цією людиною в майбутньому. Однак це твій вибір, тільки ти можеш визначити, безпідставні наші страхи чи ні. Ти досить розумний чи розумна, щоб сказати, чи є зерно правди у тому, про що ми говоримо. Ми готові змінити свою думку, якщо виявиться, що помилялись. Ми не будемо постійно проти твого вибору, але розраховуємо на твою проникливість. Ми також сподіваємось, що любов не буде єдиним критерієм, який визначає твій вибір”.
Сповнене пошани заохочення до роздумів може бути не ефективним у кожному випадку! Але принаймні воно заспокоїть батьків, які будуть впевнені, що вони зробили все можливе, щоб дитина усвідомила прийняте ним рішення.
Адаптація Тетяни Трачук
