“Ось Серце, яка так сильно полюбило людей”

Читай також

  • Християнин формується не так через вишколи, як через молитву — особисту та спільну
  • Закон помочі
  • Хто є моїм ближнім?
        • “Ось Серце, яка так сильно полюбило людей”

          «Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем» (Мт. 11, 29)

          Культ Ісусового Серця походить з часів середньовіччя. В ті часи багато святих і монастирів у Серці Ісуса Христа знайшли для себе джерело особливої радості і освячення. Серед найбільш відомих почитателів Серця Ісуса, слід згадати: св. Мехтильду (1241-1298), Гертруда (1250-1303), св. Маргарита з Кортони (1252-1297).

          Починаючи з XVII ст., завдяки святому єзуїту Клавдію Коломб’єру і св. Маргариті Марії Алякок (1647-1690) культ почитання Христового Серця розвинувся і набув всецерковного характеру. В редемптористичній духовності вже від початків заснування Згромадження Найсвятішого Ізбавителя в особі Христа Відкупителя, в Його Божому Серці, вбачали взір до наслідування.

          Наприклад, італійська містичка, засновниця контемплятивних редемптористок, Мати Марія Челеста Кростароза, говорить не тільки про Серце Ісуса, а й про Христа як Серце Отця. Цю правду об’явив їй сам Ісус.

          Серце Ісуса Мати Челеста називає гарним мешканням любові. Мешкати в Серці Ісуса означає жити в любові; або як каже Марія Челеста: «Той хто живе в Серці Ісуса, любить Серцем Ісуса».

          Що означає Серце Ісуса? Це означає в центрі життя поставити любов. Така є редемптористична духовність. Отже, в центрі є любов, пам’ять про неї, пригадування любові, а понад усе життя нею.

          В книзі отця Стефана Решетила «Припадімо до Серця Ісуса», знаходимо ось таке пояснення цього культу: “Здорове ставлення до освячення і вдосконалення людини не може нехтувати тією допомогою, яку дає їй культ Христового Серця”. Як Ісус об’явив колись Своє Найсвятіше Серце св. Марії Маргариті Алякок, то, вказуючи на нього, сказав: “Ось Серце, яка так сильно полюбило людей”.

          У своїх численних працях святий Альфонс Лігуорі передусім наголошував на любові Бога. Альфонс, якого називають другим Франциском Асизьким в часи коли Бога уявляли як недосяжного Абсолюта, строгого суддю, виступає як реформатор церковного життя. Святий не вносить чогось нового, а тільки відновлює образ Ісуса – Доброго Пастиря. Запалений Божою Любов’ю, з натхнення Святого Духа засновує в 1732 році Згромадження місіонерів, завданням яких є проповідувати Божу Любов.

          В одному із листів до співбратів Альфонс пише: “Наймиліші браття в Ісусі Христі, головна річ, яку вам поручаю, це любов до Господа Ісуса. В найвижчім ступені є ми зобов’язані Його любити. Власне з цією ціллю вибрав нас від віків і покликав до того Згромадження, щоби ми самі Його любили і інших до любові Його провадили” («Про любов Ісуса Христа, про нещастя втрати покликання» 29.07.1774)

          Запалені прикладом засновника редемптористи до сьогодні і до кінця світу будуть проповідувати Божу Любов, Велике Відкуплення. В 1758 році Альфонс написав невелику книжечку під назвою «Дев’ятниця до Найсвятішого Серця Ісуса», в якій заохочує усіх до любові Його Серця:

          «Побожність понад всіляку побожність є любити Ісуса Христа, часто думати про любов, якою до нас живе люблячий нас Відкупитель».Ще більше, святий Альфонс прагнув, щоб «любов до Ісуса Христа була єдиною християнською побожністю, єдиним предметом і увагою сповідників і проповідників… любов до Ісуса є золотим ланцюжком, який з’єднює і в’яже людину з Богом».

          Засновник редемптористів був переконаний що хто любить Ісуса Христа: «той є послушний, задоволений зі всього і завжди зберігає спокій серця».

          Вся наша досконалість, писав Альфонс, полягає не в умертвіннях, довгих молитвах і постах, обітницях, а на любові Ісуса Христа всім серцем. Отже, як бачимо Серце Ісуса є вмістилищем Божества, символом любові, але рівно ж є символом усіх його чеснот. Любов Ісусового Серця найбільше об’явилася в установленню Пресвятої Тайни Євхаристії. Ми покликані наслідувати чесноти Христового Серця, зокрема Його чистоту, покору, послух, лагідність, великодушність, ревність про спасення душ, доброту й ніжну любов, тощо.

          Ми, редемптористи, маємо в Правилах, обов’язок наслідувати Христа Відкупителя через вправляння у дванадцяти щомісячних чеснотах, серед яких є вище згадані.Закінчимо цю статтю уривком з праці «Розмови душі з Ісусом» Марії Челести Кростарози:

          “Запрошую тебе в особливій спосіб до мого Серця, де з любов’ю на тебе чекаю. Прагну, щоб любила всіх такою самою любов’ю, якою Я їх люблю, з усього серця. І так як Я думав про них більше ніж про себе, коли був у світі, так і ти не думай більше про себе, але про спасіння тих душ, які Я так дуже люблю”.

          Солодке Серце Ісуса, справ, щоб ми Тебе щораз більше любили і розуміли Твою Любов!

          Отець-диякон Назарій ЛАНЬКО, Одеський екзархат УГКЦ

           

          Читай також

        • Християнин формується не так через вишколи, як через молитву — особисту та спільну
        • Закон помочі
        • Хто є моїм ближнім?
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"