Чи можна спастися або стати Святим своїми зусиллями? Ні, – це неможливо. І про це нам говорить Слово Боже на третю неділю по П’ятидесятниці.
Апостол Павло в посланні до Римлян пише, що спасіння – це дар, який можна прийняти через віру або можна і не прийняти. Ісус відновив наш союз миру з Богом через свою Хресну жертву. Іншими словами наше оправдання і примирення з Богом відбулося через Ісуса, тільки у ньому наша надія на спасіння. Але ці дари можна отримати лише завдяки вірі: тобто я вірю і визнаю що я грішна людина і потребую Спасителя. Павло каже що через цю ласку можна хвалитись, але не тільки через це, – але і в утисках тобто терпіннях які нам дають досвід, а досвід – надію (Рим. 5,3). Самі по собі ми безсилі піднятись до Бога, лише завдяки надії через віру на ласку Божу. Ось така сотеріологічна логіка: Ісус помер за нас коли ми ще були грішниками, бо воно навряд чи хто за праведника вмирає (Рим. 5,6).
У цій жертві є прояв Божої любові: Ісус Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками (Рим. 5,8). Хто ж зрозуміє цю велич Божої любові! Натомість для нас залишається лише прийняті і повірити в цю ласку: Боже я грішний, спастися і стати святим можу лише через ласку Твого Милосердя. Перед нами дві дороги: спасатись через Христа або самі по собі. Але другий спосіб небезпечний, бо рано чи пізно людина зрозуміє що вона грішна і потребує когось хто б її спас…
Не можна сумніватися в дарі спасіння, бо ми оправдані кров’ю Ісуса (Рим 5,9). Наше спасіння – це життя в Ісусі.
Є цікава і повчальна історія котра показує велич ласки і любові Божої по відношенню до грішників:
Людина йшла по шляху, який був угодний Богу. Але одного разу вона у нерішучості зупинилася перед розвилкою, які часто зустрічалися на її шляху. Господь кликав людину в одну сторону, а пристрасті манили в іншу. Раніше вона слухався Господа, а на цей раз шлях, підказаний сліпими пристрастями, здався їй заманливішим, привабливішим і безпечнішим. Повіривши їм, вона пішла туди, куди вабили пристрасті.
Спочатку все було добре. Але, чим далі вона відходила від вірного шляху, тим важче стало молитися, тим частіше стали з нею траплятися різні події: то впаде і пораниться, то спіткнеться і лоб розіб’є, то забрудниться, то втратить щось або заблукає.
І почала молитися людина Богу:
– За що, Господи, стільки покарань на мою голову? Усього лише раз я ослухалася Тебе, а за це стільки напастей на мене звалилося.
– Я тебе не карав, – ледь чутно прозвучав Божий глас. – Я знав про всі небезпеки на цьому шляху, я бачив те, що ховалося під його привабливою личиною і попереджав тебе, а ти не послухалася, от і пожинаєш плоди свого вибору.
– Але що ж мені тепер робити?
– Ти можеш повернутися на істинний шлях, або продовжити йти по цьому. Вибір за тобою! Наскільки далеко б ти не відійшла від Мене, то пам’ятай, що Я тебе люблю і чекаю. Поки ти жива, завжди можеш прийти до Мене.
Просімо Святого Духа про ласку любові Божої, котра нас укріпить і допоможе нам з людей тілесних ставати духовними.
