Чому християни не євангелізують?

Будучи професором, я майже двадцять років викладав євангелізацію. Тривалий час постійно роздумував і задавався питанням, чому більшість віруючих ніколи не проповідують Євангелія. Ось дев’ять причин, які я побачив (наведені в довільному порядку):

Багато хто не знає, що таке «євангелізація»

Коли я проводжу церковні консультації, то запитую віруючих, як вони можуть оцінити євангелізацію у своїй церкві. Мені завжди дивно чути такі відповіді, як «ми відправили багатьох людей у місіонерські поїздки» або «ми служимо для безпритульних». Обидві ці справи є важливими (і, можливо, сприятимуть євангелізації), але вони не є власне євангелізацією, якщо не проголошувати Слово Боже.

Мало прикладів для наслідування

Дві людини сформували моє розуміння євангелізації. Я рідко коли бачив когось із них, щоб вони не ділилися з кимось звісткою про Христа. Коли сьогодні я запитую своїх студентів, хто в їхньому житті є прикладом євангелізації, то виявляється, що багато з них не мають жодного.

Деякі члени церкви не усвідомлюють суть спасіння

Я пропоную вам провести в церкві непублічне біблійне дослідження. І не здивуюсь, якщо ви знайдете осіб, які вірять у те, що добрі люди можуть потрапити на небеса без стосунків із Христом. Ті, хто в це вірять, не розуміють потреби євангелізації.

Деякі церкви не навчають благовістити

Я досі здивований кількістю церков, які не мають стратегічного плану, щоб допомогти послідовникам Христа проводити євангелізацію. Звичайно, віруючі за своєю сутністю мають говорити про Ісуса і спасіння, але навіть вони потребують, щоб їх спрямовували і навчали.

Страх перед невідомим зупиняє нас

Ви, мабуть, чули ці слова: «він/вона не буде мене слухати»; «а якщо це коштуватиме мені дружби?», «вона/він може задати мені такі питання, на які я не зможу відповісти», «вони не сприйматимуть те, що я скажу». Вірю, що більшість цих страхів є уявними, а не реальними. Однак усе-таки, ці страхи, можуть визначати наші дії і зупиняти нас.

Ми «забуваємо» про наше спасіння

Коли Ісус стає для нас рутиною – тобто наша пристрасть до Нього перетворилася на щось посереднє – ми не будемо пристрасно розповідати іншим про Нього.

Пастори не беруть участі в євангелізації

Не можу згадати, щоб я коли-небудь бачив сильну євангелізаційну церкву, яку б очолював неєвангелізаційний пастор. Пастор, який регулярно задіяний в євангелізації, буде більше ділитися досвідом. Він закликатиме церкву з більшою пристрастю благовістити і забезпечуватиме у церкві відповідне навчання.

Бо ми не знаємо багато невіруючих людей

Багато членів церкви настільки влились у церковний світ, що вони не можуть назвати хоча б кілька імен невіруючих, яких би добре знали. Якщо наше коло спілкування складатиметься з християн, то ми не зможемо благовістити.

Нам байдуже до невіруючих людей

Я впевнений, ми не можемо марнувати можливість євангелізації. Якщо твердо віримо, що люди потребують особистих стосунків з Ісусом, і водночас не розповідаємо про це іншим, то чи насправді ми у це віримо?

Що ще ти додав би до цього списку?

Чак Лоувлес є деканом програми Doctoral Studies, а також віцепрезидентом Spiritual Formation and Ministry Centers при Southeastern Seminary. Він є спікером на численних конференціях, а також автор християнських книг «Discipled Warriors», «Putting on the Armor», «Mentor», і «Nobodies for Jesus».

Переклад: Олексюк Ігор

Джерело