Сьогоднішнє недільне Євангеліє розповідає про дуже багатого, але самотнього чоловіка. Самотня людина, це та, яка не потребує інших, або якої не потребують інші. Цього багача потребували інші. Тому Бог поблагословив його прекрасним урожаєм. Самотня людина, це та, яка не має кому подякувати, як герой цієї притчі. Він же не мав із ким порадитися. Тому радився зі собою. Він себе питав і сам собі відповідав. Він навіть не мав із ким порадіти, як і всі самотні люди. Зазвичай, самотніх людей шкода, але це не той випадок. Його самотність викликана безумством.
Вся притча про багача це притча про сучасний світ. Науковці зі світовим ім’ям сьогодні відкидають існування свободи вибору, свідомості. Найвидатніші уми людства є по суті безумними, бо відкидають існування чогось поза мозком по одній причині – це неможливо дослідити емпірично. Для безумного багача існувало лише земне життя, пов’язане з насолодою. Для безумних вчених навіть насолода є просто “коктейлем” певних гормонів і нічим більше.
Джордан Пітерсон, відомий клінічний психолог сказав: “Те, в що Ви цілитеся, визначає те, що Ви бачите”. Коли людина націлена на це життя, вона нічого не бачить окрім нього. Якщо ж ціль людина вище, то і бачить вона більше.
Віруюча людина ніколи не самотня. Тому притча про безумного багача, це притча про одного атеїста. Він не мав із ким радіти, радитися, кому дякувати. Але, правду кажучи, чимало атеїстів виглядають менше самотніми людьми, ніж ті, хто вважають себе віруючими. Подумаймо, чи наші молитви та діла не є “збиранням для себе”? Багатіти у Бога, це по суті бути убогим ― жити так, ніби тобі тут нічого не належить.
