Сьогоднішнє недільне Євангеліє розповідає про початок проповіді Ісуса Христа після оселення в Капернаумі. Вся проповідь Спасителя, всі його чуда і оздоровлення можна описати одним реченням з цього євангельського уривку: “Покайтеся, бо Царство Небесне близько”.
Новизна цієї проповіді завжди незмінна. Людина може жити в двох вимірах існування: близько або далеко Царства Божого. Артур Шопенгауер сказав: “Перебуваючи в однакових обставинах, люди все ж живуть у різних світах.” Покаяння є умовою жити в світі Бога.
Якщо Ви бачите священника, який сідає в сповідальницю, до Вас безсловесно спрямовано заклик “Покайтеся, бо Царство Небесне близько”.
Якщо душпастир виголосив проповідь, яка чимось Вас вразила чи зачепила, значить десь там прозвучало “Покайтеся, бо Царство Небесне близько!”.
Якщо після чиєїсь проповіді Ви посадили дерево чи прибрали сміття, значить Ви десь почули той самий заклик.
І навіть тоді, коли чоловік кидає пити, щоб не приносити страждань власній родині, він також в якийсь спосіб почув ці слова про потребу покаяння.
Покаяння ― це постійне прагнення змін, в якісно кращий бік. Дотримуючись досконало закону, але не бажаючи каятися, можна стати таким, як фарисеї. Бути грішником, але хотіти змінитися, це бути таким, як митар Закхей. Бути близько Христа, але любити більше гроші, це бути подібним до Юди.
Ось чому, коли ми вітаємо людину словами “Залишайся таким, яким Ти є”, ми бажаємо трішки не того, хоча не завжди це усвідомлюємо.
