Розповідь про гріхопадіння прабатьків розкриває важливі сторони гріха: невіра, заколот, безвідповідальність та ідолопоклонство. Усе це, на жаль, і зараз з нами, тому звернемося до біблійної розповіді як до дзеркала, що відбиває і наші нинішні проблеми.
«І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв» (Бут. 3:6).
Іноді запитують, для чого там було це дерево, або, наприклад, чому б Богові було не обнести його огорожею. Річ у тім, що дерево давало людям можливість виявити вірність. Якщо у Вас у принципі немає можливості згрішити, Ваш послух нічого не вартує; ніхто не стане хвалити за подружню вірність чоловіка, який живе з дружиною на незаселеному острові. Немає ніякої гідності в тому, що я зберіг таємницю, яку мені і не повідомляли, або був чесний з грошима, яких мені не довірили. Чесність, вірність, відданість або любов проявляється там, де є вільний вибір – де Ви можете і не проявляти цих рис. Там, де в людини (чи ангела) є можливість зрадити, але вона цю можливість принципово відкидає. З Адамом і Євою – як і з нами – сталося по-іншому.
Люди вважали за краще повірити змієві, а не Богові – і вважають за краще вірити зараз, знову і знову натикаючись на те, за що боролися, але продовжуючи наполегливо слідувати тим же шляхом. Люди вирішують, що змій – який з’являється до нас у тисячі облич і промовляє безліччю голосів – наш кращий друг, а ось Богові довіряти не варто.
Що відбувається далі? Проявляється ще одна важлива сторона гріха – безвідповідальність.
«І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла» (Бут. 3:9-13).
Адам намагається сховатися від Бога; Бог не змінився, але Адам більше не довіряє Йому; їх стосунки зруйновані. Адам не хоче визнати свій гріх і просити про прощення – він не вірить у доброту Бога і вважає за краще брехати і вивертатися, перекладаючи відповідальність на Єву, і побічно – на Бога (жінка, яку Ти мені дав). Єва, у свою чергу, відповідальність переносить на змія.
Ми постійно постаємо перед вибором – визнати свою провину і вибачитися? Чи шукати винуватого, на якого можна було б усе звалити? Люди вважають за краще шукати винуватих – або, нерідко, звинувачувати Бога.
Питання, яке ставить так звану проблему теодицеї, – “чому у світі, створеному благим Богом, існує зло і страждання” – має просту відповідь: бо ми згрішили і продовжуємо грішити. Страждання – далеко не обов’язково результат особистого гріха страждальника (хоча буває і так). Це результат того стану світу, в який ми привели його (і продовжуємо приводити) своїм заколотом проти Бога. Проблема теодицеї – це проблема відповідальності. Кого ми вважаємо відповідальним за шляхи, які ми вибираємо, за наше життя і наші вчинки? Кого нам слід докорити за те, куди нас завели дороги, які ми вибираємо і з яких наполегливо не хочемо звернути? Нам – і це один з аспектів гріха – властиво докоряти іншим людям і Богові в наслідках заколоту, в якому беремо участь ми самі. Бо гріх це заколот.
Біблія багато разів говорить про Бога як про Володаря всесвіту. Володарів-людей наділяють владою інші люди – через звичай престолонаслідування, як у монархічних суспільствах, або через вибори, як у суспільствах демократичних. Бог не отримує владу від когось іншого; Він із самого початку має безумовну владу над творінням. Він створив його і підтримує у бутті кожен його атом. Його не треба цією владою «наділяти». Це Він наділяє нас, у певних межах, владою і відповідальністю. Він джерело влади, а не її одержувач.
«Достойний Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено» (Одкр. 4:11).
Гріх означає, що ми живемо у всесвіті, охопленому заколотом; більше того, ми самі є бунтівниками. Гріх – це відмова визнавати Бога Богом. Відмова визнавати наші зобов’язання перед Його владою, відмова коритися Його моральному Закону. Ця відмова може гучно проголошуватися – не хочемо, щоб Він царював над нами – як у більшовицькому атеїзмі. Він може проявлятися в тихому ігноруванні, коли люди, що не заперечують Бога вголос, просто живуть так, ніби Його немає. Гріх – це рішення відвернутися від Бога, виставити Його за двері свого життя, порвати з Ним стосунки. Усе зло світу – від шлюбів, що розпадаються, до світових війн – корениться в цьому первинному гріху.
Гріх спотворив людське сприйняття так, що вона стала бачити в Богові не люблячого Отця, але тирана, від якого потрібно спекатися. У цьому є дві причини. Коли людина обернулася від любові до егоїстичного самоствердження, від турботи до експлуатації, від довіри до ворожості, воля Божа стала здаватися їй нестерпною ніяковістю. Наведу приклад – для щасливого чоловіка Божа заповідь “не перелюбствуй” не обтяжлива – він і так любить свою дружину і не збирається їй зраджувати. Але чоловікові, який бачить у дружині обридлий тягар, ця заповідь здається нестерпною – як сказав мені один такий чоловік, “як Бог може бути настільки жорстоким, щоб вимагати від мене, щоб я усе життя жив з цією жінкою”. (Зрозуміло, його не хвилювало, що жорстоко відносно бідної жінки). Інша причина сприйняття Бога як тирана – людський досвід влади, влада одних грішних людей над іншими. У нашому пропащому світі влада означає швидше пригнічення, ніж турботу. Люди по-справжньому не здатні бути ні вірними підданими, ні дбайливими правителями. Чим більше влада грішних людей наближається до абсолютної – тим більше вона наближається до абсолютного зла. Хоча Христос підкреслює, що Його влада – це влада жертовної турботи, а не пригнічення (напр. Мк. 10:45), багатьох людей відштовхує сама думка про те, що хтось може мати абсолютну і незаперечну владу. Людина повстає проти Божого володарювання в ім’я своєї свободи робити те, що вона хоче – і чим рішучіше вона це робить, тим у гіршому рабстві опиняється.
