Відповідно до фізіології, наші очі розташовані так, щоб бачити інших людей і всю перспективу. Тому побачити себе складніше, а без дзеркала ― практично неможливо.
Подібно й із нашими «духовними очима»: ними дуже добре бачимо інших, як вони живуть, де помиляються, чим ображають нас, але значно менше бачимо себе, щобільше ― часто замість подивитися на себе істинно, ми здебільшого ідеалізуємо себе.
Ми дуже вимогливі до ближніх, засуджуємо їх, немовби прокурори, але водночас дуже поблажливі до себе, виправдовуємо себе, як адвокати. Та перед Богом усі ми однакові й рівні, незалежно від становища, в якому перебуваємо. І чия правда, а хто помиляється, Бог бачить, незалежно від того, як бачимо це ми.
Важливо, щоб кожен із нас пам’ятав, що ми всі подібні у своїй боротьбі з вадами, проблемами й труднощами. Коли я падаю, то шукаю розуміння в очах інших. Так само й інші, зазнавши упадку, очікують від нас розуміння. Стараймося ставитися до інших так, як хочемо, щоб вони ставилися до нас – і в такому смиренні Бог, як у дзеркалі, покаже нам те, чого ми не можемо побачити самі.
