Багатство благодаті, яку ти дав нам, Спасе,* ми, окаянні, відійшовши, марно розтратили, живши блудно за демонським обманом.* Та коли повертаємось, ти, Отче щедрий, приймай нас, як блудного, і спаси. (З Утрені)
Така вже людська неміч, що ласки Божі часто марно розтрачає. Однак, незважаючи на нашу окаянність, Бог не гордує нами. Життя людини на цій землі подібне до життя блудного сина, що характеризується процесом відходу/повернення до Бога, ― на якомусь етапі життя просто більш чи менш радикальнішим.
“Коли б тобі відкрив усю нужденність якою ти є ― то вмерла би на місці”, ― казав Ісус до св. Фаустини. Бог поступово відкриває нам нашу нужду щоб ми не зневірились, а це також означає що протягом усього життя потребуємо Його Милосердя. Повертаючись до Бога (незалежно від того як далеко відійшли від Нього), будьмо певні, що Він завжди готовий прийняти нас із розпростертими обіймами, бо Він ― Милосердний.
