Щоразу, коли відчуваємо на собі вітер холоду і неприязні від ближніх і не дуже, у серці навзаєм зроджується та сама холоднеча пережиттів. Спрацьовує природня реакція. Ми у той момент є просто людьми. Зазвичай, так себе і ведемо. І зустрічаємо це теж скрізь і всюди. У церквах і нецерквах, серед віруючих і не дуже. Любов часто є рідкістю, а інколи навіть раритетом з Євангелії, якій більше двох тисяч років. Ці поведінкові схемки працюють скрізь – в природі, в соціумі, родинах. Звір, якого атакує інший звір відповідає рівно ж тим самим. Homo homini, lupus est. Це називається законом інстинкту.
Ісус запрошує до дуже специфічного досвіду:
«Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого»
Християнство – це вибір любові. Власне – не емоція. Часто це рішення – любити всупереч. Всупереч логіці світу цього. Всупереч здоровому глузду. І складно сподіватися від себе фонтану світлих емоції, коли нас ображають – прямо чи опосередковано. Так, нам боляче. І не потрібно брехати собі або вдавати, що це все не про нас. Так, це про нас!
У серці ніколи не з’явиться світлих пережиттів коли зустрічаємо підступність, зраду, насилля, зневагу. Любити – це не емоція. Любов – це вибір. Це рішення. Це мужність, зціпивши зуби, таки відважитися проявити її. Любов. Бути хоробрим перед обличчям нелюбові.
Це і є християнство. І більше нічого не треба. Все решту було і до Ісуса – пости, поклони, побожні пісні, релігійний фолькльор, святині, обряди, священний одяг, святі книги. І ще багато чого було! І далі буде, поки живуть просто люди…
І тільки через любов на нас можуть вилитися життєдайні води, омитися у яких ми не зможемо, не прийнявши одного разу рішення любити.
