Не завжди доброта Бога є знаком Його благословення і милості

Читай також

  • Навернутися – це стосується сьогодні кожного
  • Дорога до Божого Царства легка і проста
  • Ознакою доброї молитви є те, що ми маємо в нашому серці благоговійні почуття до Бога
        • Не завжди доброта Бога є знаком Його благословення і милості

          В II Книзі Царів є приголомшливий уривок про те, що навіть за часів ідолопоклонства і непослуху в Ізраїлі Бог, як і раніше, співчував Своєму народу і захищав його.

          «Бо Господь бачив вельми гіркі злидні Ізраїля, не було бо більш ні рабів, ні вільних, нікого, хто б допоміг Ізраїлеві. Але що Господь не хотів стерти ім’я Ізраїля з-під небес, урятував його рукою Єровоама, сина Йоаса.»(2 Царів 14: 26-27).

          Оскільки Бог пообіцяв не руйнувати Ізраїль повністю, навіть не дивлячись на те, що Його народ дійсно заслуговував суду, Він все ж помилував їх і врятував від знищення.

          Чи може бути, що іноді Він робить те ж саме для нас, рятуючи нас від небезпеки і допомагаючи нам у важкі часи, навіть якщо ми заслуговуємо засудження? І чи може бути, що ми плутаємо Його милість і доброту з Його прихильністю і схваленням?

          «Іноді Він просто піклується про людей»

          Дуже легко подумати: «Оскільки Господь зцілив мене, значить, моє життя правильне перед Ним». Або: «Оскільки Бог підтримав мене, коли я був на межі фінансової катастрофи, то Він задоволений моїми рішеннями».

          Та чи може бути так, що іноді Він просто діє зі Своєї милості? Що іноді Його мотивація звільнення, допомоги або лікування ― це чиста благодать? Що іноді Він просто хоче дати нам ще один шанс?

          Одного разу я розмовляв з однією багатою жінкою, яка періодично підтримувала нашу євангелізаційну роботу. Вона задала кілька запитань, і я сказав їй: «Ну, здається, Бог задоволений нами, тому що Він продовжує відповідати на наші потреби, навіть коли здається, що немає надії і ніякої можливості продовжувати роботу. Він явно з нами ».

          Вона відповіла: «Іноді Він просто піклується про людей», маючи на увазі те, що Він не бажає, щоб наше служіння і команда були в нужді. Це виразно було те, над чим варто було задуматися.

          «Або погорджуєш багатством Його доброти?»

          Павло також говорить про це, але в даному контексті звертаючись, перш за все, до невіруючих. Він писав у 2-му розділі Послання до Римлян:

          «Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш; ми ж знаємо, що суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять.

          Чи думаєш про те, о чоловіче, – який судиш тих, що таке чинять, а сам таке робиш, – що ти суду Божого уникнеш? Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння? Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об’явиться правдивий суд Бога,»(Римлян 2: 1-5).

          Який тривожний сигнал для самоправедного грішника! Яке попередження! Яке Божественне одкровення!

          Виносячи у світло людське лицемірство, з яким ми засуджуємо інших за ті ж самі речі, які ми робимо в своєму житті, Павло запитує: «Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння?» ( Римлян 2: 4)

          Іншими словами: «Ви думаєте, що Бог повинен бути задоволений вами, тому що ви не потрапили під суд. Бо Він не знищив вас. Тому що здається, що все добре. Але ви не розумієте, що це не є знаком Його благовоління. Це знак Його милості і довготерпіння. Простіше кажучи, Він не схвалює ваш спосіб життя. Він дає вам час покаятися і показує нам, наскільки він благий. Не нехтуйте цим! Інакше, що більше часу Він вам дасть, то тяжче осудження ви приймете в майбутньому».

          Як ми можемо дізнатися, що живемо в Його ласці?

          Як же тоді ми можемо бути впевнені, що живемо в Його Божественному благоволінні, особливо, коли нам часто доводиться проходити випробування, підкоряючись Його волі? Відповідь проста. Ми приходимо до Нього через кров Його Сина, а потім ми узгоджуємо свою волю, свої бажання, свої рішення і свій життєвий вибір із Ним. Ми живемо в гармонії з Богом.

          Коли ми чинимо так, все інше стає на свої місця, і Його присутність буде з нами навіть під час бурі. І коли ми ходимо в слухняності Його волі, Він надприродно підтримує нас, і ми знаємо, що це була не просто Його милість. Це було утвердження.

          Ключ ― це перебування в Ньому, тобто, ходіння в слухняності Йому і спілкування з Ним. Як сказав Ісус:

          «У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йоана 15: 4-5).

          Не плутайте милість Божу з Його схваленням. Замість цього прийміть рішення догоджати Йому в усьому, що ви робите. Його усмішка буде вашою нагородою.

          Переклад Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Навернутися – це стосується сьогодні кожного
        • Дорога до Божого Царства легка і проста
        • Ознакою доброї молитви є те, що ми маємо в нашому серці благоговійні почуття до Бога
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Про автора

              Наталія Павлишин
              Журналіст "ДивенСвіт"