#НазустрічРіздву: День 11. Пресвята Родина – архетип біженців, мігрантів, іноземців.
Вифлеєм-Єгипет-Назарет – етапи перших років земного життя нашого Господа, які Він здійснив у родині. Цим своїм мандрівним життям, в якому бракує стабільності, безпеки, захисту і спокою Господь супроводжує і освячує скитальче життя мігрантів, біженців, внутрішньо переселених осіб, які вимушено покидають рідні сторони, щоб рятувати своє життя і життя своїх найближчих від загрози і небезпеки, що нависли над ними.
Сьогодні огортаємо думкою і молитвою тисячі українських родин, які покинули власні оселі, гнані війною або соціальними чи економічними негараздами. Линемо думкою за ними «на землí вільного і невільного поселення» (патр. Йосиф Сліпий), щоб принести їм Божу розраду і вказати на приклад Пресвятої Родини, яка, подібно як вони, скиталася пустинею, на чужині, занім знайшла спочинок і стабільність у прохолодній тіні домі в Назареті.
Українці добре знають, що таке доля емігранта, біженця, заробітчанина. Вже понад 130 років як велика кількість наших земляків емігрувала до Бразилії і Аргентини, відтак – до Канади і США, а після Другої світової війни – до Австралії та країн Західної Європи. Знаменно, що катедральний храм греко-католиків у Лондоні ще донедавна мав назву «Скитальчої Пресвятої родини». А св.п. владика Іван Бучко, який опікувався нашими вірними у Західній Європі у післявоєнний період названий у історичних джерелах невтомним «Архипастирем скитальців».
Та й сьогодні еміграція хвиля за хвилею неначе «вимиває» з національного організму українського народу сотні і тисячі осіб у розквіті сил і свого життєвого потенціалу. Дехто вже називає цей процес не «еміграцією», а «евакуацією»… При цьому доля заробітчанина і емігранта у всі часи була не легкою, а навпаки – дуже важкою, а часом – драматичною і трагічною. Серце стискається від болю, коли надходить вістка про чергових загиблих українців-заробітчан в країнах західного світу. Люди, котрі шукають кращої долі для себе і для своїх ближніх, знаходять поза рідною землею упокорення, поневіряння, а часом – і кінець свого життя. Але подібна доля притаманна багатьом народам, не тільки українському. Страшно подумати, але Середземне море стає щороку цвинтарем для близько 10 тисяч біженців з убогих країн Африки!
Скитальча Пресвята Родина, таким чином, стала «архетипом кожної родини біженців, зразком і захисником кожного мігранта, іноземця та біженця будь-якого роду, незалежно від того, чи вони через страх перед переслідуваннями, чи через матеріальну нужду змушені покидати рідну землю, своїх улюблених батьків і родичів у пошуках прихистку на чужині» (Папа Пій ХІІ, Ап. Конституція «Exsul Familia Nazarethana», 1952 р.).
Молитва Папи Франциска за мігрантів: Боже милосердя! Поручаємо Тобі усіх, хто здійснив подорож на чужину, витримуючи страх, непевність і приниження, щоб досягти місця безпеки і надії. Як Ти не покинув Свого Сина, коли Його провадили на місце спокою і безпеки Марія і Йосиф, так само будь близько до цих своїх синів і дочок, через нашу ніжність і захист. Дай, щоб піклуючись про них, ми сприяли постанню світу, в якому ніхто не буде змушений покидати рідний дім і в якому усі зможемо жити у гідності, свободі і у мирі… Амінь.
Автор: Владика Богдан Дзюрах
