23 січня у Тернополі відбулася багатолюдна «Молитва СДМ». Її провів молодіжний обновлянський хор Тезе.
Привітав молодь голова Молодіжної комісії Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії отець Орест Павлівський.
― Для нас Велика радість і велика честь розпочинати молитовну ініціативу душпастирства молоді нашої церкви в рамках підготовки до Світового Дня Молоді саме у Тернополі, в нашому архикатедральному Соборі Непорочного зачаття. Віримо, що ця молитовна ініціатива буде допомогою у формації нашої молоді та сприятиме духовній єдності з усією українською молоддю в Україні та поза її межами. Сподіваємось, що ці молитовні ініціативи відбуватимуться в різних єпархіях нашої Церкви і сприятимуть творенню того Єдиного Молодіжного Простору УГКЦ, ― наголосив у своєму вітальному слові отець Орест.
Молодіжна молитва відбулася під гаслом вірша від Матея 12-17: «У тому часі зачувши, що Івана ув’язнено, Ісус вернувся в Галилею 13. і, покинувши Назарет, пішов і оселивсь у Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14. щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15. О земле Завулона та земле, Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло світло. 17. З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: Покайтесь, бо царство небесне близько».
Заступник голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отець Роман Демуш поділився з присутніми розважаннями над цим біблійним віршем:
― Нинішній день ― особливий, адже ця неділя ― неділя Божого слова, яке говорить до нашого життя. Також ми розпочинаємо особливий тиждень молитви за єдність усіх християн. Тих, які, почувши Боже слово, повірили Тому, Хто його проголошував, прийняли Його, в кому це Слово замешкало.
У наших храмах сьогодні чуємо особливий євангельський уривок, яким Ісус почав проповідувати усьому людству, усьому світу. Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам, як, де і кому проповідував Христос.
Коли?
Це проповідування почалося з однієї дуже простої фрази ― «Покайтеся, бо Царство Небесне ― близько». Це слова, якими завершив свою проповідь Іван Предтеча і цими словами розпочинає своє проповідування Ісус Христос.
Що це означає для нас? Царство Небесне ― це спосіб царювання Бога, Його спосіб творення стосунків і комунікування з нами. Ісус каже, що Царство Небесне ― поруч. Це новизна послання Ісуса Христа. Бог не є далеко. Той, хто мешкає на небесах, воплотився, став людиною, усунув всі бар’єри та анулював усі відстані. Ми цього не заслужили, та Він зійшов із власної волі і прийшов нам назустріч.
Ця близькість Бога і людини, стала тілом у воплоченому слові, стала тілом в Ісусі Христі. Ця звістка особлива: Бог зійшов, щоб знайти нас особисто. Ставши людиною, Він прийняв наш стан не з відчуття відповідальності, а з великої любові до кожного з нас.
Із любові Він взяв нашу людськість і задарма дав нам спасіння, яке ми не можемо отримати самі від себе, а лише, як дар благодаті від Нього. Тоді ми зрозуміємо, що означає навернутися, бо Царство Небесне ― близько. Навернутися, бо почалося нове життя і скінчився час для себе, а почався час із Богом і для Бога, з іншими і для інших. Тому маємо звільнити місце для іншого і змінити своє життя.
Де?
Він почав проповідувати з регіонів, які вважалися тоді темними. Там населення було дуже різне, з різними релігіями і культурами, це не було місце релігійної чистоти. Однак Ісус розпочинає свою проповідь із поганської Галилеї. Тобто почав проповідувати з темноти.
Слово, що спасає нас, не шукає вибрані місця, а приходить у нашу реальність ― труднощі, в нашу гріховну темряву… Сьогодні, як і тоді, Господь хоче навідатися в те місце, де живемо, де, можливо, навіть і не чекаємо Його.
Ісус обходив усю ту складну місцевість. Він не боїться досліджувати наші серця, бо знає, що тільки Його прощення зцілює нас, тільки Його присутність перемінює нас, тільки Його слово оновлює нас. Тому так важливо прийняти це слово і жити ним.
Кому?
Першими адресатами Христового поклику були рибалки. Не персони ретельно відібрані, побожні, які постійно молилися в храмі, а люди, які виконували свої щоденні обов’язки. Вони покинули сіті і пішли за Ісусом, бо чулися потрібними і зауваженими.
Слово Христа ― потрібне для нас. Маємо чути Його слово серед тисяч щоденних слів. Воно не говорить нам про речі, а про саме життя, бо є життєдайним. Зробімо місце для Слова Божого ― слухаймо його, живімо ним, бо Царство Небесне ― близько і промовляє до нас цим листом любові, який Бог написав нам.
На завершення молитви священник побажав молоді благодатної молитви та стати провісниками єдності во Христі.
― Дякуємо Богу за нагоду молитися в тиші, піснею, Його словом. Це можливість підготуватися духовно до зустрічі з молоддю усього світу в Лісабоні в 2023 році. Ця молитва ― особлива, бо є закликом об’єднатися всім довкола Христа і Його слова. Той, хто нас об’єднує, прагне бачити одне стадо і одного пастиря. Тому так важливо цю спрагу єдності відновити і творити у повсякденному житті ― в родинах, на роботі, в суспільстві, щоб бачити в особі інших образ Христа, щоб у кожній людині бачити воплоченого Бога. Дякую за цю можливість і початок молитовного марафону. Молімося в один голос ― славімо Господа!
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
