Любов не можна купити, чи продати! Її можна, хіба що подарувати

Читай також

  • Віра, що тримає на плаву
  • «Церква в Європі має дихати двома легенями: Західною і Східною» — внесок української молоді в лист від Комісії Молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи до учасників Синоду про Синодальність
  • В Домі Богородиці — ми завжди вдома
        • Любов не можна купити, чи продати! Її можна, хіба що подарувати

          Любов не можна купити, чи продати! Її можна, хіба що подарувати.

          А подарунок ―це щось безкорисливе!

          Дар ― це коли я даю, не очікуючи взамін. Просто даю тому, хто навіть не може віддати.

          Ми часто не вміємо ні дарувати, ні приймати подарунків.

          Так є. Навіть, як йдемо на День Народження, іменини, чи весілля, то зразу думаємо, а скільки дарували нам, щоб часом не було менше.

          А, як приймаєм подарунки, то теж переживаємо, щоб не забути віддаруввти рівномірно.

          Це не про подарунки!

          Це вже про комерцію…

          І дуже часто ось так ми торгуємо любов‘ю!

          Ти мені, я тобі!

          Або й «не любов‘ю»: ти мені, я тобі.

          (Старий Завіт: око за око, зуб за зуб.)

          Все по чесному, здавалось би…

          Але це не про дар.

          Не про любов!

          Бо любов ― це вміння даруватись!

          І приймати дарування когось.

          Дуже просто дарувати речі, значно важче дарувати себе! Це по-особливому важко в контексті, коли замість того, щоб любити людей і користуватися речима, ми часто користуємось людьми, а любимо речі…

          Користуємось день, два, поки не набридне…

          Або ж, поки не знайдемо іншу «цяцьку», або самі станемо «цяцькою»…

          На ніч, на день, на місяць… на рік… на «певний час»…

          Але це не про любов!

          Бо любов, це на щодень, … і аж до смерті!

          І це не рутина. Це «смак життя»!

          Це не життєві дні, а дні, сповнені життя! Миті наповнені життям.

          Любов ― це відповідальність за всю людину!

          Але нам часто так важко, бо замість любити те, що цінне, ми цінуємо те, що любимо…

          І шукаєм нових «феєрверків»…

          ❤️ПОДРУЖНЯ ЛЮБОВ – ЦЕ ПЕРЕДСМАК НЕБА

          Бо в небі ми будемо любитися!

          І тільки того!

          Ми будем люблені…

          Скажу більше: подружнє кохання ― це передчуття Раю!

          (Так, так: статевість і її апогей (оргазм) придумав Бог! Це Він нас створив такими! Чоловіком і жінкою.)

          Так само, як і Євхаристія!

          І одне і друге: це безкорисливе дарування свого тіла.

          Усього себе!

          Без резерву…

          І аж до смерті!

          Бо любов – це відповідальність, на все життя, а не «поки не набридне»…

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Віра, що тримає на плаву
        • «Церква в Європі має дихати двома легенями: Західною і Східною» — внесок української молоді в лист від Комісії Молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи до учасників Синоду про Синодальність
        • В Домі Богородиці — ми завжди вдома
          • Оціни

            [ratemypost]