Останнім часом все частіше зустрічаюсь з інформацією про зловживання доведені чи такі, які лише припускаються, в частині розподілу військової амуніції та гуманітарної допомоги. Це дуже болить, бо важко зрозуміти, як можливо таке чинити!
Дозволю собі декілька думок:
1. Потрібно бути дуже обережними із цією інформацією, адже мимоволі виникає припущення, що всі такі. Але це категорично неправда! Знаю дуже багато організацій і осіб, які самовіддано і жертовно роблять все можливе, щоб наблизити перемогу. Вони не дбають про себе – вони служать. Просто приклади зловживань стають публічними і складається враження, що це стосується всіх.
2. Пам’ятаймо, що ми часто діємо саме так, як звикли. Війна не зіпсувала людей і не зробила їх кращими, а лише проявила те, якими ми є. Ті воїни, які показують дива героїзму мабуть не стали такими в часі війни – вони такими були і раніше, просто їх ніхто не помічав і їх жертовність чи героїзм стосувались невеликих побутових справ. Волонтери, які допомагають іншим, часто наражаючи своє життя, у звичайному житті, швидше за все, також намагались послужити іншим. Те саме стосується крадіжок. В нас існує суспільне прийняття крадіжки. Несплата податків, “вирішення питань” на митниці, шахрування в магазинах чи на ринках, піратські програми, музика, фільми, звичка щось принести з роботи – це норма для великої частини суспільства. І у час війни ці люди знову чинять так, як звикли.
Мені дуже подобаються Божі заповіді, бо вони короткі і зрозумілі, та не передбачають приписів, які б пояснили можливі винятки. Заповідь звучить: “Не кради.” Там стоїть крапка. Ми, як суспільство повинні виробити загальне неприйняття будь-якого посягання на чужу власність, навіть якщо мозок підказує, що для цього є логічні підстави. А почати слід кожному із себе. Також ми маємо суворо засуджувати таку поведінку інших. І слід починати вже, якщо хтось ще не почав.
Пан Ярослав Грицак каже, що такі потрясіння, як війна, дуже пришвидшують суспільні процеси, які могли б тривати роками. Нам у спадок дісталась совкова ментальність, яка дозволяє на покращення свого матеріального становища будь-яким чином. Час це змінити! Митрополит Андрей Шептицький мріяв, щоб усі українці були заможними, але досягнути цього слід лише своєю працею і розумом.
