12 липня – Святих Апостолів Петра і Павла
Мт 16,13-19
Слово “апостол” означає посланий. Це вказує на те, що апостолам доручено завдання. Це завдання вони отримали від Христа. Апостоли – послані, щоб свідчити Христове Євангеліє. Свідчити – це ділитися своїми знаннями і внутрішнім багатством з людьми. Свідчити Христа – це будувати нове життя, якого прообразом є нове місто – небесний Єрусалим на землі. Апостоли поклали фундамент цього міста (Од 21,10-22). Саме апостоли будували це місто для того, щоб в ньому жили Христові учні.
Служіння апостолів завжди було безкорисливим і ніколи не було легким (1Кор 4). Тодішній світ дуже важко сприймав їхню проповідь. Їхнє свідчення завжди зустрічалося з опором і перешкодами. Незважаючи на це, вони засвідчили вірність Христові не лише життям, а й смертю. Адже не йшли на ніякі поступки, хоча достатньо було зректися вірності Христові і припинити проповідувати віру в Нього.
Наприклад, життя апостола Павла. Він будував Церкву не в зручних умовах і не за високу винагороду. Його проповідь зустрічалася з гнівом, але він не перестав свідчити Христа. Зіткнення з тими, хто не хотів чути слово про Христа, нерідко було смертельним (2Кор 11,23-28). Попри те, пекельні ворота не змогли перемогти Церкву. Число вірних зростало. І все тому, що фундамент Церкви, хоч і покладений апостолами, не людський, а божественний, бо в його основі лежить віра в Христа-Бога.
Апостол Петро розпізнав в Христі обіцяного пророками Месію, Спасителя світу (Мт 16,16); повірив в Ісуса, для Нього залишив все, Йому віддав усе життя. Розпізнання Христа дає щастя і вічну радість. Однак щоб можна було розпізнати і увірити необхідно ретельного пошуку, довірливого прямування за Вчителем і приглядання до Його життя. З цієї рації святий Альфонс Ліґуорі отак писав до своїх співбратів про наслідування Ісуса Христа: “Маємо більше часу споглядати Ісуса Христа, щоб Його чесноти за допомогою Його ласки відбилися в нашій душі. Не погляд в себе, а головно молитва то повинна в нас вчинити”. Життя Христа хоча зовні було подібним до нашого (Євр 4,15), однак цілком було занурене в Бозі. Петро ще буде змушений пройти довгу дорогу щоб могти цілковито відкинути себе і піти за Ісусом: потрійне відречення, а потім потрійне ісповідання, потім переслідування, ув’язнення, аж врешті мученича смерть. Св. Петро здав цей екзамен на відмінно: те що визнав устами, опісля підтвердив життям і мученицькою смертю.
Питання із сьогоднішньої Євангелії: “ким для мене є Христос”? повинно товаришувати нам кожного дня, а відповідь на нього нехай станеться для нас світлом що вказує напрямок у житті.
Поклавши основи, святі апостоли передали майбутнім поколінням покликання до апостольського служіння. Важливо пам’ятати, що таким є покликання не лише єпископів і священиків. Це також заклик до мирян взяти на себе відповідальність за Церкву.
Св Филип Нері казав: “Ми повинні прагнути робити великі справи для Божого служіння і не задовольнятися посередністю в добрі; ми повинні, якщо можливо, перевершити навіть святих Петра і Павла у святості”.
Тому сьогодні, за посередництвом святих апостолів, ми просимо у Бога сили і мудрості до готовності взяти на себе відповідальність за Церкву і нести апостольське служіння так ревно, як і вони несли; ми благаємо натхнення для того, щоб стати продовжувачами апостольської проповіді і опіки над Церквою, незалежно від того, чи ми миряни, чи духовні; водночас, визнаючи, що це служіння ніколи не буде легким, бо воно не було легким у самих апостолів, ми молимо Бога дати сил не зневіритися у труднощах. Амінь.
Царице Апостолів, молись за нас!
Святі первоверховні апостоли Петре і Павле, моліться за нас!
