Час для гніву

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Час для гніву


          «Гнівайтеся, та не грішіть” Ефесян 4:26

          Це про час, коли до Вас приходить почуття гніву – так, того самого гніву.
          Гнів може бути дуже сильною емоцією, що лякає. Так само він може бути почуттям, яке приводить нас до важливих рішень, іноді до рішень, які важко ухвалити. Гнів може вказувати нам на проблеми інших людей, на наші проблеми та просто на проблеми, на які нам слід звернути увагу.
          Ми заперечуємо свій гнів із низки причин. Спочатку ми не даємо собі дозволу впустити гнів у нашу свідомість. Зрозумійте – він сам від нас не йде. Він сидить, захований усередині, чекаючи, коли ми будемо готові, коли ми будемо достатньо зміцніти і для нас буде безпечно мати з ним справу.
          Замість того, щоб відкрито зустріти гнів і згадати, що нам говорили про турботу про себе, ми відчуваємо біль, провину, відчуваємо себе жертвою і в пастці, не знаючи, як подбати про себе. Ми можемо тягнути, заперечувати, вибачатися, ховати голову в пісок – до деяких пір.
          Ми можемо карати, зводити рахунки, скиглити і дивуватися.
          Ми можемо постійно прощати іншу людину за поведінку, яка завдає нам болю. Ми можемо боятися, що інша людина піде від нас, якщо ми виявимо свій гнів, спрямований на цю людину.
          Ми можемо просто боятися свого гніву та його сили. Ми можемо не знати, що ми маємо право, і навіть відповідальність – перед собою – дозволити собі відчувати гнів і вчитися через свій гнів.

          Господи, допоможи моїм захованим і пригніченим гнівним почуттям вийти на поверхню. Дай мені сміливість відверто зустріти свій гнів. Допоможи мені зрозуміти, як мені потрібно подбати про себе, спілкуючись із людьми, які викликають у мене почуття гніву. Допоможи мені припинити говорити собі, що зі мною щось не так, коли інші роблять із мене жертву, і я від цього відчуваю гнів. Я можу довіряти тому, що мої почуття сигналізують про проблеми, які потребують моєї уваги.

          о. Тихон Кульбака

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.