Вислів «Божа воля» часто мені виглядає дещо маніпулятивним. Чого тільки не напридумують люди, наповнюючи його найбільшими нісенітницями – від звичайних магічних уяв до крайнього моралізму. Воно мені чимсь нагадує величезний мішок, у який кидають усе що їм заманеться.
І у той сам час щоденно з Божих долонь перед нами розливається багатство його щедрот і благовоління: тиха молитва, смачна їжа, добрі люди, дитячі посмішки, чар літа, солодкий сон, джерельна вода. Бог дихає на нас скрізь і всюди подихом звичайної очевидності, яку ми пропускаємо крізь пальці усвідомлення. Бо ж ми у Бозі живемо, рухаємось і існуємо. Він зовсім не метафізична дійсність, що перебуває десь там, за горизонтом потойбіччя, а є змістом нас самих. Відкриваючи Бога у собі, ми стаємо здатні чути пульс Його волі, ясно усвідомлюємо як він щоденно виплітає мереживо своєї дії.
Божа воля – це те, де і як Господь дає мені це життя,яких людей ставить на моєму шляху, якими дарами мене наділяє. Коли віримо у невипадковість цього всього – життя набирає цілісного вислову. Ми стаємо щасливі і мирні, є задоволені усім. Життя стає схоже на шахівницю, за якою сидить вправний гросмейстер. Усвідомлюючи це я приймаю усе як з руки Господньої. Ніякі зовнішні обставини не зломлять мене, а лише робитимуть щораз сильнішим. Бог є всюди присутній!
Ми нащодень купаємося у променях Божої доброти. Якщо справді відчуємо її у житті, то обов’язково забажаємо ділитися цією чудовою вісткою з іншими, а ще станемо особами, що будуть повсякчас вдячними Богові за все.
о. Лука Михайлович