Як жити Словом Божим щодня?
Це дуже важливе запитання для людини, яка вірить. Постараймося разом пошукати відповіді на нього. Перед початком роздумів ми повинні усвідомити собі правду, яка, якщо її глибоко переживати, може діаметрально змінити обличчя нашої щоденності. Під впливом цієї правди наші будні можуть стати надзвичайно глибокими, навіть якщо залишатимуться сірими й прозаїчними. Це правда, яка для нас, тих, хто вірить у Бога, має величезне значення. Яка це правда? Те, що Бог промовляє до нас. Якщо усвідомимо її не лише на рівні розуму, а й серця, то кожна подія, кожна наша щоденна справа набуде набагато глибшого виміру.
Бог промовляє до нас ЩОДНЯ
Поміркуймо над цією правдою ширше. Що означає: Бог промовляє до нас, до того ж промовляє щоденно? Він ніколи не перестає промовляти до нас. Не буває такої хвилини, такої секунди в нашому житті, коли б Він не звертався до нас. Зауважмо, що коли Бог дав Ізраїлеві заповіді, їхнім першим і найважливішим словом було слово «слухай». Коли уважно читаємо ці заповіді в Книзі Второзаконня, помічаємо, що Бог просто-таки наполягає на тому, щоб вірний ізраїльтянин слухав Його о будь-якій порі дня й ночі. Послухаймо уважно, що каже Бог: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх.» (Втор. 6:6-9).
Звернімо увагу на те, що Бог запрошує нас у цій найважливішій заповіді невпинно слухати. Що це означає? Так Бог хоче сказати, що Він безперестанку промовляє до нас, що шукає нас Своїм Словом о кожній порі дня, прагне, щоб ми повірили в правду, яка криється в Його заповідях.
Тут може виникнути перша перешкода з нашого боку, джерелом якої є наша людська природа. Щоденний досвід заважає нам повірити в те, що існує хтось, хто прагне невпинно, незалежно від ситуації й стану, в якому перебуваємо, розмовляти з нами. З огляду на це наш людський досвід здебільшого гіркий. Можливо, ми вже не раз стикалися із ситуацією, коли хтось не бажав з нами розмовляти, своєю мовчанкою демонструючи, що не має такого наміру. Усі ми більшою чи меншою мірою просякнуті цим негативним досвідом. Саме тому нам так важко повірити, що Бог невпинно промовляє до нас. Часом почуваємося дуже погано, бо нам здається, що ніхто не хоче з нами розмовляти, що всі відштовхнули нас, що весь світ образився на нас. Доволі часто цей нелегкий життєвий досвід ми переносимо на свої стосунки з Богом. Кажемо: «Бог теж не хоче розмовляти зі мною» або «Він також образився на мене». Причиною такого способу мислення є наші суб’єктивні й фальшиві враження від взаємин із людьми.
Це правда, бувають такі хвилини, коли ми глибоко переконані, що Бог мовчить. Запитуємо себе: «Чому Він мовчить?» Не чуємо жодного Божого Слова, хоча дуже прагнемо цього. Забуваємо, що про «мовчання Бога» ніколи не слід розмірковувати людськими категоріями. Наше людське й негативно забарвлене окреслення «мовчить» часто означає, що хтось не хоче з нами контактувати й розмовляти.
Та мусимо знати, що Бог промовляє до нас також і через мовчання. Пам’ятаймо, що найбільше й найболісніше мовчання Бога пережив Ісус на хресті. Під час цього мовчання відбулося найглибше спілкування Сина з Отцем. Ісус так болісно пережив мовчання Свого Отця, що в Нього аж вирвалося запитання: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Мр. 15:34).
Однак за якусь мить, перш ніж Христос сконав, Він додав: «Отче, у руки Твої бвіддаю Свого духа!» (Лк. 23:46). Він продерся крізь цю ніч мовчання Своєю вірою і віддав Себе в Отчі руки. Ісус нагадує нам: те, що ми нерідко називаємо мовчанням Бога, може бути особливо сильним Його промовлянням. Пам’ятаймо, однак, що ми перебуваємо в площині віри й тільки як богомільні люди можемо пізнати правду, зокрема й у хвилини «мовчання Бога»; а також те, що Він промовляє до нас щодня.
Бог промовляє до нас ІЗ ЛЮБОВ’Ю
Спробуймо глибше пізнати правду, над якою розмірковуємо. Бог не тільки невпинно промовляє – Він завжди промовляє до нас із любов’ю, і це дуже важливе твердження. В цю правду може бути нелегко повірити. Адже ми часто забарвлюємо Божий «голос» або «погляд» своїми негативними переживаннями, породженими браком любові, який притаманний людям.
Боїмося, що в нашому житті бувають такі хвилини, коли Бог промовляє до нас не з любов’ю, а зі злістю. Однак це неможливо. Якщо Бог є Богом, то це означає, що Він є досконалою Любов’ю. А якщо Він є досконалою Любов’ю, то це означає, що в Нього не існує такого поняття, як любити більше або менше. Повторімо:
Якщо Бог є Богом, то це значить, що Він є досконалою Любов’ю і завжди звертається до нас із досконалою любов’ю.
Тож намагаймося цією правдою очищати свої суб’єктивні, нерідко фальшиві враження, які спонукають нас стверджувати, що, мовляв, сьогодні Бог промовляє до мене інакше. Вчора Він говорив з більшою любов’ю та ніжністю, а тиждень тому був чуйнішим, нині ж здається мені холодним і далеким. Наш досвід, наші духовні переживання, наші стосунки з людьми можуть спотворювати правду, – правду про те, що Бог промовляє до нас завжди з однаковою, тобто досконалою, любов’ю.
