“Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?” (Мт. 20, 1-16)
Багато людей переконані, що вірують в Бога і люблять Його. Коли зустрічають якість випробування, то виявляється що їхня віра й любов не є правдивими. Бо якщо хтось скаже їм критичне слово чи звертає на них менше уваги, ніж на інших, то проявляють незадоволення, ображаються.
Причина цього – це певна звичаєвість віри, молитви, участі у Літургії і Святих Тайнах. Що віру й виконання Божих заповідей мало застосовують у щоденному житті. А тим самим ними керує скрита людська користь від побожності, ніж щира любов до Бога і ближніх. Це бачимо в поведінці робітників, які працювали у винограднику від ранку й стали незадоволені нагородою, що отримали однаково з тими, що працювали кілька годин.
Їхнє обурення господар заспокоїв словами, що він є власником виноградника і не є залежним від людської думки. Крім справедливості керуються теж милосердям до ближніх. А тим самим, добром, потребою людини, а не буквою закону. Тому Ісус, навчаючи казав: „Я милосердя хочу, а не жертви” (Мт 9,13), „От ви, фарисеї, чистите зверху чашу й полумисок, а в середині ви повні лицемірства й беззаконня” (Лк 11,39). Апостол Павло, пояснюючи значення любові, пише: „Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає” (1Кор 13,4-8).
Людина, яка не має правдивої віри та любові серця, а лише на рівні звичаю, легко стає жертвою скритої гордості, зависті, а тим сам здобиччю диявола. Правдивий християнин пам’ятає, що людська похвала й матеріальний достаток – це все тимчасове, справжня цінність – це любов. Тому він у людському й духовному житті керується любов’ю, дбає передусім про любов Бога і ближніх, а тоді про закони. Тож Ісус не дармо казав: „Чувайте і моліться, щоб не ввійти в спокусу” (Мт 26,41).
Ми рідко усвідомлюємо, що те чи інше, що робимо, має свою вагу найперше перед Богом. Отже, треба пам’ятати, що мої обов’язки й обставини мого життя – це передусім місце служіння Богові, а вже потім отримує від цього користь для себе. Правдива любов завжди готова найперше служити, а потім отримувати, пам’ятаючи слова Ісуса: „Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох” (Мт 20,28).
