“Митарі й блудниці вас випереджають у царстві Божім” (Мт 21, 28-32).
Притча про батька і двох синів – доказ того, що Бог бажає всім добра. Хто відкриває своє серце, проявляє добру волю, отримує Його любов. Перешкодою до цього є гріхи. Однак любов небесного Отця більша за людські гріхи. Бог прагне допомогти кожній людині, бо любить праведника й грішника і хоче, щоб усі були у Царстві Небесному. І посилає всім ласку покаяння і навернення. Але ця Божа поміч може прийти лише тоді, коли хтось відчуває в цьому потребу. Коли усвідомлюємо свої гріхи, недосконалості й стараємося змінитися. Тоді Ісус помагає нам всіма силами.
Поведінка двох синів у цій притчі нагадує нам, що духовне життя приносить людині користь, коли вірує і любить Бога не словами а вчинками. Вона виконує заповіді не з обов’язку, а з любові до Христа. Це відкриває ще одну правду, що Ісус оцінює наше життя не тільки по вчинках, а також по стану душі. Хто бажає і старається повернутися, наблизитися до Бога, Він виходить на зустріч зі Своїм милосердям.
Людина, яка усвідомлює себе хворою, приходить до лікаря – і він її лікує. Так само й людина, яка відчуває, що має потребу в Божій помочі, приходить до Господа – і Він допомагає їй.
Саме тому Ісус каже, що митарі й блудниці випередять інших у Царстві Небесному, – значить, вони усвідомили свій стан гріховності. Не ті, які чинять гріх, випередять інших, а ті, які свідомі свого гріха й свідомі свого стану, але прагнуть змінитися з Божою поміччю.
У цій притчі Христос показує, що Бог завжди прагне допомогти нам, але Він може допомогти лише тоді, коли будемо відчувати потребу в Його помочі, просити про неї і виконувати Божі заповіді.
