Де моя віра?

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Не все золото, що блищить
  • Другий шанс
        • Де моя віра?

          ДЕ МОЯ ВІРА?
          ~
          Ісус насварив на своїх учнів.
          Чому?
          Бо вони Його розбудили?
          Бо не вміли втримати човен на плаву?
          Але що їм треба було робити?

          Сьогодні, читаючи цей фрагмент Євангелія, вже всоте думаю, що це Слово хоче сказати мені. І тут прийшла думка…
          Ні, питання:
          Як я розмовляю з Богом?
          Чи моя молитва – це вимагання і нарікання, чи це розмова з найближчим другом?
          Часто чую: де той Бог дивиться, якщо таке робиться?!
          А Бог таки дивиться, бо якщо ми, люди ще не розвалили землю, над чим активно працюємо, то таки Він дивиться…

          Учні не думали про те, що з Ісусом у човні нереально втопитися.
          А якщо і втопляться, то принаймні будуть близько біля Нього…

          Щодо молитви – навіть коли буря і шторм, – Він близько, тому не треба кричати і вимагати, щоб Він це зупинив. Просто бути біля Нього.

          Сьогодні хочу, щоб моя молитва була Тобі приємна…
          ~
          GYZ Лк 8,23-25: «Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала. Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це Такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?»

          20 тиждень по ЗСД, середа Лк 8,22-25

          Сестра Антонія Шелепило, «Плани на завтра»

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Не все золото, що блищить
        • Другий шанс
          • Оціни

            [ratemypost]