Християнське служіння сім‘ї як домашньої Церкви

Читай також

  • «Ми пам’ятаємо, щоб запобігати!» — Глава УГКЦ до 90-х роковин початку Голодомору в Україні 
  • 10 способів не зненавидіти вервицю
  • Кому належить вислів “Сім’я, яка молиться разом, залишається разом”?
        • Християнське служіння сім‘ї як домашньої Церкви

          Сьогодні набуло вагомого значення питання християнського покликання мирян до святости у
          власних сім’ях, можливостей здійснювати релігійне поклоніння Богу в сімейному домі з
          огляду на нещодавні карантинні обмеження або нові реалії життя в умовах воєнних подій в
          Україні. Пропоную ширше подивитись на питання християнського життя у колі сім’ї.

          У офіційних документах Католицької Церкви сім’ю названо малою “домашньою Церквою”
          (Катехизм Католицької Церкви, пар. 2204; апостольське повчання Івана Павла ІІ “Сімейна
          спільнота”). Церква розглядає сім’ю як “дієвий знак присутности Христа у світі” (ККЦ, пар
          1613). Сім’я як мала спільнота своїм життям і діяльністю нагадує більшу спільноту, якою є
          Церква. Батьки у свою чергу представляють своїм дітям образ Божої любови та щедрости
          через приклад власного життя.

          Місією християнських сімей є реалізація у щоденному житті християнської спільности
          (іншими словами, спільноти) через взаємну любов і служіння. Кожна сім’я покликана стати
          домашньою Церквою, яка динамічно живе християнським життям, у такий спосіб реалізуючи
          потенціял Божої благодаті святого Таїнства Подружжя. Бути “знаком присутности Христа у
          світі” означає будувати взаємини між членами сім’ї на засадах вірности, відданости, любови
          та служіння одне одному, щоб у такий спосіб наслідувати стосунки любови між Христом і
          Церквою.

          Кожна окрема сім’я може свобідно і творчо розвивати релігійне життя, формувати
          власну культуру сімейних стосунків на засадах Христового Євангелія.

          Щоденне християнське життя подругів перемінюється на літургію – спільні зусилля задля осягнення святости та вшанування Бога.

          Спосіб життя подружжя, яке реалізує жертовну, великодушну любов у стосунках між собою, можемо назвати сімейною євхаристією. Адже кожен подруг дарує себе, свої ресурси, час і служіння іншим членам родини. А завдяки любові це служіння помножується через взаємність та єдність між членами, а також перемінює кожного у Божий образ і подобу.

          У християнському подружжі Таїнство Євхаристії продовжується щоденно у
          сімейному служінні та побуті.

          Наречені, які укладають подружжя, від самого початку спільного життя ставлять перед
          собою завдання створити християнську сім’ю, яка постійно звертатиметься до своїх джерел:
          духовних дарів та Божої благодаті Таїнства Подружжя. Кожен член сім’ї реалізує покликання
          до святости у звичайних справах побуту, оскільки не існує поділу на світське і духовне. Кожна щоденна справа впливає на нашу духовність і водночас є результатом нашої духовности.

          Бути домашньою Церквою може означати різні речі. Наприклад, працю кожного члена сім’ї
          над власним характером, набування таких християнських чеснот, як повага, довіра,
          вдячність, терпеливість, жертовність, щедрість, пробачення. Християнське служіння передбачає: спільну молитву, спільну участь у недільній Святій Літургії, навчання основ віри, діла на користь ближнім, а також служіння у церковних та світських спільнотах.

          Діяльність сім’ї як малої Церкви може по-різному проявлятися. Наприклад, як будування
          стосунків між членами, як самовдосконалення, як формування певних сімейних обрядів
          (ритуалів поклоніння Богу, праці, відпочинку, спілкування, спільного сімейного побуту),
          пошук власного служіння ближнім, розвиток індивідуальних харизм і талантів, щоб ними
          ділитися з іншими.

          Загалом сімейне служіння домашньої Церкви передбачає: спільний сімейний час
          (можливість провести разом час за різними активностями – сімейною вечерею,
          відпочинком, спілкуванням, проєктом спільної діяльности); турботу про здорові стосунки
          (прояви емоцій, почуттів, вияв прийняття і схвалення одне одного); турботу про
          індивідуальні потреби кожного члена сім’ї; сімейну дисципліну (формулювання і
          дотримування чітких сімейних правил спільного проживання); відповідальне батьківство та
          християнське виховання дітей. Кожна сім’я вчиться спільно планувати і проводити
          час.

          Також відповідальне батьківство є важливим служінням сім’ї як малої Церкви. Те, що
          сімейне життя стає для дітей школою любови, доброти, жертовности та солідарности з
          ближніми, процесом підготовки до дорослого життя, нагадує нам Божу педагогіку, те, як
          Творець готує кожного з нас до вічного життя на небі.

          Коли ми ширше розуміємо поняття Церкви та релігійного життя з Богом, тоді ми краще
          усвідомлюємо собі, що Свята Літургія, яка відбулася у неділю, продовжується впродовж
          усього тижня у середовищі християнських сімей.

          Звичайне сімейне життя – це найвідповідніше середовище для освячення, богопоклоніння, спасіння і життя у спільноті.

          Ігор Леньо, ІРПЖ

          Читай також

        • «Ми пам’ятаємо, щоб запобігати!» — Глава УГКЦ до 90-х роковин початку Голодомору в Україні 
        • 10 способів не зненавидіти вервицю
        • Кому належить вислів “Сім’я, яка молиться разом, залишається разом”?
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.