Слово на дорогу: «Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу» (Яків 1, 27).

Читай також

  • Назустріч Воскресінню 9. Я краще вдома помолюся…
  • Назустріч Воскресінню 8. Молюся ― значить живу
  • Назустріч Воскресінню 7. Хто це: «сини і доньки Авраама»?
        • Слово на дорогу:  «Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає:  відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від  світу» (Яків 1, 27).

          Побожність, тобто відношення людини до Бога завжди перебувала у тісному взаємозв’язку зі ставленням людини до собі подібних. Зокрема до слабких, знедолених, убогих. В Старому Завіті такими категоріями осіб були передовсім вдови та сироти. Пророк Захарія повчає милосердного стосунку супроти потребуючих, на першому місці згадуючи вдів і сиріт, позбавлених належної опіки і захисту: «Вдову й сироту, приходня й бідного не утискайте та зла у вашім серці не мисліте на брата свого» (Зах. 7, 10).

          Господь Ісус воскрешає померлого сина вдови з Наїн, при цьому виявляючи їй усю глибину співчуття, зворушення і милосердя: «Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.” І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!” І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері» (Лук. 7, 13-15).

          Теперішня страшна війна російського агресора проти нашого народу принесла вже і надалі ще приносить багато горя. В багатьох домівках смуток і жалоба за полеглими. Жінки залишаються без чоловіків, а діти – без батьків. Вдови і сироти стають особливо вразливою частиною нашого суспільства. Не тільки просте людське співчуття і людська солідарність з постраждалими повинні спонукати нас до помочі таким особам, але і приналежність до єдиної християнської родини. Невипадково св. ап. Яків у нинішньому читанні починає від згадки про «чисту і безплямну побожність» перед Богом, Який є нашим Отцем. А це означає, що мої ближні є кимось спорідненим зі мною, моїми рідними.

          Справді Церква представлена в Святому Письмі як єдиний організм, єдине тіло, а ще – як єдина родина Божа, в якій є спільними смутки і тривоги, радощі і надії. «Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними» – вигукує з радістю св. Йоан (1 Йо. 3, 1). Але за радістю від приналежності до Божої родини нехай іде також учинок милосердя стосовно тих, хто нашої помочі і підтримки найбільше потребує.

          Сьогодні згадаймо і помолімся за вдів і сиріт, та не оминаймо нагоди, щоб допомогти їм, розрадити їх і підтримати, чим можемо.

          Владика Богдан ДЗЮРАХ

          Читай також

        • Назустріч Воскресінню 9. Я краще вдома помолюся…
        • Назустріч Воскресінню 8. Молюся ― значить живу
        • Назустріч Воскресінню 7. Хто це: «сини і доньки Авраама»?
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 5 / 5. Vote count: 1

            No votes so far! Be the first to rate this post.