Єпископ-номінат Микола Семенишин: «Якщо Бог кличе когось до служіння, то дає благодать бути відкритим, щоб отримувати Його ласку і служити там і так, як Він цього хоче»

Читай також

  • Президент України подякував єпископату УГКЦ та ПЦУ за підтримку українців на фронті й у тилу
  • Блаженніший Любомир Гузар невдовзі може стати святим. Глава УГКЦ розпочав беатифікаційний процес
  • На YouTube опубліковано аудіоверсію синодального Послання щодо війни та справедливого миру
        • Єпископ-номінат Микола Семенишин: «Якщо Бог кличе когось до служіння, то  дає благодать бути відкритим, щоб отримувати Його ласку і служити там і  так, як Він цього хоче»

          Отець Микола Семенишин вже 15 лютого стане одним із трьох нещодавно призначених наймолодших єпископів-помічників Української Греко-Католицької Церкви. В Архикатедральному соборі Воскресіння Христового в Івано-Франківську звершать Архиєрейську Божественну Літургію з Чином архиєрейської хіротонії владики-номіната Миколи Семенишина. Літургію очолить Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, головний святитель. Співсвятителями стануть ― Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин та Апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії Богдан Дзюрах.

          ― За яких умов у Вас з’явилася думка, що хочете служити Богові і людям?

          ― Це проявилося десь в третьому-четвертому класі. Мені подобалося ходити до церкви, я прислуговував під час Божественних Літургій. Мені дуже цікаво було спостерігати за священником, слухати, як він співає, як ставився до людей, спілкується з ними. Завдяки таким прикладам це покликання проростало й укріплювалося. Тож після завершення школи я вступив до Духовної Семінарії.

          Та навіть, коли йшов до Семінарії, ще не мав чіткого розуміння, яким буде цей шлях. Завдяки моїм настоятелям, які скеровували і підтримували, я зрозумів сутність священства. Усвідомив, що не так важливо, що мені подобається, як те, що Господь кличе до служіння.

          ― Чи ваше «так» єпископському служінню було виваженим?

          ― Мені тривалий час говорили, що те, чим займаюся, веде до стану єпископства. Тож, коли той момент прийшов, я дотримався принципу Блаженнішого Любомира, якому мав щастя служити майже чотири роки. Він завжди казав: «якщо ти одного разу сказав Господеві «так», то надалі щоденно маєш впевнено казати «так». Тому, коли Блаженніший Святослав запитав моєї згоди, я відповів ствердно, хоча, зрозуміло, маю людські страхи, переживання, знаючи свої слабкі сторони. Вважаю, що через згоду Главі нашої Церкви, я сказав своє «так» Господеві. Впевнений: якщо Бог кличе когось до служіння, то, відповідно, й дає благодать бути відкритим, щоб отримувати Його ласку і служити там і так, як Він цього хоче.

          ― Якою, на Ваш погляд, має бути Церква в час війни?

          ― Нам важливо залишатися Церквою і бути тими людьми, які бачать і чують Бога, тими, які усвідомлюють: Він ― всюди присутній і підтримує, особливо в кризових моментах. Навіть тепер, переживаючи страшну трагедію війни, маємо зрозуміти, чому так діється.

          ― Чого навчилися за час, коли були поруч із Блаженнішим Любомиром?

          ― Насправді, досить багато. Зокрема й те, як молитися. Коли Блаженніший Любомир молився, то це не було щось окреме від його повсякденного життя. Пригадую, якось після обіду зателефонували, що хочуть говорити з ним. Я зайшов у кімнату і побачив, що Патріарх молився. Я перепросив і він просто перейшов зі стану молитви в розмову телефоном, а потім знову повернувся до молитви. Це для мене стало свідченням, як молитва була способом життя Блаженнішого.

          ― Якою має бути молитва, щоб бачити її реальну дію?

          ― Важливо не забувати, що Господь діє в житті кожної людини на свій лад. Не завжди логіка діяння Бога відповідає нашій логіці. Тому маємо вчитися молитися.

          На мій погляд, найкращою молитвою є молитва апостолів, які бачачи, як молиться Ісус, звернулися до Нього: «навчи нас молитися». Я, коли починаю молитися, то кажу: «Боже, навчи мене молитися».

          ― Війна, страждання, жорстокість ворогів часто вселяє в серця молоді, та й не тільки, відчуття зневіри та сумнівів. Як у таких обставинах не віддалитися від Бога?

          ― Пригадую промовистий момент із фільму «Граф Монте-Крісто», коли в’язень ― одинокий, невинно засуджений ― в один момент каже священникові, що втратив віру в Бога. На що отець відповів: «не важливо, чи ти віриш в Бога, важливо, що Господь вірить у тебе».

          Будь-яке  терпіння, різного роду страждання  є можливістю глибше пізнати чи вперше пізнати Бога у житті. В який спосіб це зробити? Раджу кожній молодій людині, якщо виникає якесь запитання, сумнів, тривога, шукати поради, допомоги, підказки у тих, хто вже має досвід життя, пережив подібні моменти.

          Це може бути друг, священник, богопосвячена особа, тобто людина з відкритим на ближнього серцем.

          ― Обрання молодих єпископів свідчить про омолодження нашої Церкви?

          ― Омолодження Церкви не залежить від віку єпископа, а від його відносин із Христом.

          Спілкувалася Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Президент України подякував єпископату УГКЦ та ПЦУ за підтримку українців на фронті й у тилу
        • Блаженніший Любомир Гузар невдовзі може стати святим. Глава УГКЦ розпочав беатифікаційний процес
        • На YouTube опубліковано аудіоверсію синодального Послання щодо війни та справедливого миру
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"