Напередодні Міжнародного Дня захисту дітей відбувався круглий стіл, який ініціювали Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ спільно з Центром гідності дитини Українського католицького університету на тему «Церква дружня до дитини”.
На захід були запрошені катехити, священники, освітяни. Гості ділились своїм досвідом інтеграції дітей у церковну дійсність, викликами, які перед ними стоять, труднощами та можливостями такої праці.
Центр гідності дитини УКУ презентував результати проведеного у рамках проєкту «Церква дружня до дитини» соціологічного дослідження, до якого долучилось вісім фокус-груп, серед яких миряни, духовні особи та діти. Запитання дослідження були спрямовані на те, щоби зрозуміти і дослідити, якою ж має бути Церква, дружня до дитини.
Учасники круглого столу, серед іншого, обговорювали питання ставлення до дитини як до рівноправного учасника церковної спільноти.
«Колись релігійне виховання дітей не виокремлювалось як таке: дитина відвідувала церкву разом з батьками, зростала, ставала дорослою і відповідно в неї не було вибору залишатись християнином чи ні. Коли ми говоримо про дітей, нам ідеться про те, щоби діти стали свідомими християнами. Щоби Церква була дружня, але була таки Церква. Щоб дитина, коли стане повнолітньою, не попрощається з Церквою, але навпаки вибере її для себе» – Ростислав Пендюк, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ.
«Коли ми говоримо про працю з дітьми чи молоддю, то хочемо методичок. А їх нема. Бо душпастирство молоді – це душпастирство способів – не боятися використовувати різні інструменти. Дитина у церкві не може бути лише «припаркована», залишена на певний час, має бути зрозуміла система катехизації для усіх – і дітей, і батьків. Коли ми говоримо про Церкву дружню до дитини – маємо говорити про добро дитини, а це не що інше, як дбати про її виховання» – зазначив заступник Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ.
«Коли ми говоримо про участь дітей в Церкві – це про спільно напрацьований план дій, бо саме так діти відчувають свою важливість та відповідальність. Якщо ми говоримо про духовність – це вчити проявляти дитині, якісно переживати свій духовний поступ. Або ми вчимося спільно з дітьми напрацьовувати програму праці, плекаючи справжні стосунки, або ж залишаємось тими, які щось говорять зверху» – отець-салезіанин Петро Майба, голова Комісії освіти та виховання УГКЦ.
Презентували свою діяльність також переможці конкурсу міні-грантів від Центру гідності дитини УКУ на реалізацію ідей, який був покликаний покращити умови для найменших. Про свій досвід реалізації гранту розповіла сестра Клара Партем, монахиня згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія.
Досвідом багаторічної діяльності ділились отці-капелани Центру Опіки Сиріт. Місія діє з 2009 року і має за мету задоволення релігійних потреб дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених сімей, дітей із шкіл-інтернатів, реабілітаційних центрів, сиротинців сімейного типу, розподільників, комунальних будинків дитини, поширення віровчення Католицької Церкви, служіння Євхаристії, а також участі у справах благодійності та милосердя.
Післяобідня частина обговорень за круглим столом була присвячена пошуку дієвих та ефективних кроків для покращення праці Церкви з дітьми віком до п‘яти років, дітьми шкільного віку, дітьми-підлітками.
Круглий стіл, як зазначають організатори, став чудовою нагодою поділитися дуже різним досвідом роботи з дітьми і згенерувати нові ідеї для ефективнішої взаємодії Церкви та дитини.
Підготувала Тетяна Трачук
