Стрітення Господнє — до чого тут свічка?

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Стрітення Господнє — до чого тут свічка?

          Яку силу має стрітенська свічка? Що це за свято — Стрітення та чи є про нього згадка в Біблії? Що робити зі свічкою, яка лишилась із минулого року? Чому ми освячуємо свічки? Що це все означає? Про це і трохи більше розповів отець Андрій Максимович на своєму YouTube каналі «АМВОН».

          Назва та суть свята

          Стрітення — одне із найбільших християнських свят, яке з’явилось в єрусалимській церкві приблизно в I столітті. Це повністю біблійне свято. Таку назву воно отримало від слова «стрічати», «зустрічати».

          Саме в цей день події цього свята згадують момент, коли Марія разом з опікуном Йосифом приносить малого Ісуса до храму, щоб віддати жертву Богові, принісши дар очищення і посвяти первородного хлопця Богові. Про це ми детально можемо прочитати в євангелиста Луки. Це було в ізраїльському законі і робили це після 40-го дня по народженні хлопчика. Звідси випливає логічна дата цього свята: візьміть дату Різдва Христового (тепер — 25 грудня) і додайте 40 днів вийде 2 лютого.

          Коли Марія і Йосиф прийшли до храму, то зустріли там двох людей — пророчицю Анну і старця Симеона.

          Анна

          Про Анну менше каже Святе Письмо. Знаємо лише чиєю вона була донькою і з якого коліна ізраїльського походила. Також знаємо, що під час зустрічі з Ісусом вона була похила віком — мала більше 100 років.

          Це в Біблії так і написано: була одружена сім років, потім стала вдовою і на момент Стрітення була вдовицею вже 84 роки. 84 + 7= 91. В дев’ять років вона точно не могла одружитися. Відколи вона стала вдовою, не відходила від храму і Бог благословив її даром пророкування точних слів. Не знаємо, що саме вона голосила в храмі, та читаємо, що славила Бога і розказувала усім про прихід Спасителя.

          Симеон

          Зі старцем Симеоном історія цікавіша. Є цілий діалог і більше деталей. На момент Стрітення йому було близько 300 років. Цих деталей немає в Біблії, та є передання.

          У Святому Письмі знаходимо такі факти про нього: він був праведний і побожний. Йому було відкрито, що не бачитиме смерті, доки не побачить Христа Господа. Тож, зрозуміло. що прожив багато. За переданням, він відійшов у вічність наступного дня після Стрітення.

          Із чого я взяв, що йому близько 300 років? За переданням, він був одним із 70 перекладачів писання, які перекладали Старий Завіт з єврейської на грецьку мову. Коли він перекладав книгу пророка Ісаї і дійшов до моменту «Ось дівиця зачала і породить сина і дасть йому ім’я Емануїл», то не міг збагнути, як це дівиця може народити і подумав, що це помилка і хотів виправити це, але в той момент Ангел Господній з’явився і сказав: «ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва і не зазнаєш до цього часу смерті».

          Тож, якщо рахувати переклад 70-ти або септуагінта здійснювався в період –ІІІ-ІІ століття до Різдва Христового, коли Симеон це робив, то точно не був юним, бо мусив щось знати.

          Тому можемо припустити, що він міг мати близько 300 років, а то й більше в час Стрітення.

          Та особливо важливими є слова Симеона, коли він взяв на руки малого Ісуса. це дуже глибокі слова які Ми щоразу співаємо у вечірній молитві в нашій традиції вона так і називається «Пісня Симеона».

          До чого тут свічки?

          Свічки саме в цій «Пісні Симона» в його словах знаходимо суть, чому в цей день ми запалюємо і освячуємо свічки.

          Рекомендую уважно послухати слова «нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами — світло на просвіту поганам, і славу люду твого — Ізраїля, світло на просвіту поганам».

          Симеон називає Ісуса світлом, тому запалення свічок і їх освячення є символічним жестом пригадування, що правдивим світлом є Христос, який приходить у світ темряви. Ісус сам багато говорить про світло і його називають світлом, тому свічки, які ми тримаємо, є символом того світла, яке приходить у наш світ.

          Тримаючи цю свічку, ми уподібнюємося до старця Симеона чи пророчиці Анни, які у своїх руках тримають Бога, що став людиною. Правдиве світло, яке приходить у світ.

          Молитва на освячення

          Зверніть увагу на молитву, яку священник читає під час освячення. Там чітко говориться, що Ісус є тим, хто просвічує кожну людину і ми просимо, щоб він освятив наші свічки світлом своєї благодаті. Далі в молитві священник просить, щоб, як світло запаленої свічки проганяє темряву, так нехай наші серця будуть освітлені Духом Святим, щоб ми могли краще оминати спокуси та гріхи.

          Історія освячення

          Про особливе застосування свічок у цей день згадується ще в V столітті. Це знаходимо в текстах святого Кирила Олександрійського: «пресвітлим дійством і запаленими ліхтарями ми освячуємо містерію цього дня у нас в українських землях перші письмові згадки про освячення свічок сягають XVII століття. У требнику Петра Могили.

          Народні питання

          Чи отримує якусь особливу енергетику та приносить щастя й успіх?

          Ні! Свячення — це благословення, а не наділення магічними властивостями якісь речі віра в те, що свічка є оберегом. Це вже якісь язичницькі вірування, які нічого спільного з християнством не мають.

          Кажуть, що стрітенську свічку треба палити, коли є гроза правда?

          В моєму дитинстві так завжди робили в селі, та, думаю, ця традиція пов’язана з тим, що колись під час грози вимикали електроенергію, тому палили свічку, щоб було щось видно. В побожних родинах це була саме стрітенська свічка, коли сильна гроза, то навіть вдень на вулиці, як уночі. Коли сильна гроза, нам страшно а молитва допомагає зосередитися і просити в Бога усіх ласк у цей час.

          Є ще одна версія, чому стрітинську свічку вважають особливою. Корінням дохристиянських часів, коли люди вірили в різних богів і хотіли замилувати свічкою на вікні божка Перуна.

          Що ж робити з минулорічною свічкою?

          Можна використовувати під час молитви, прийому їжі чи у святкові дні. Важливо розуміти, що свічка — освячена, тому поводимося з нею, як із освяченою річчю — не викидаємо, не ворожимо і нічого нечестивого з нею не витворяємо.

          Минулорічну свічку можна допалити чи переплавити на нову. Не потрібно колекціонувати свічки з року в рік чи освячувати одну й ту ж свічку. Від цього вона якоюсь світлішою, сильнішою, потужнішою не стане.

          Але використовуймо гідно та з пошаною, щоб вона нам нагадувала Христа світло, що приходить у світ.

          Підготувала Наталія Павлишин

           

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"