Відколи християни почали почитати ікони? Це ідолопоклонство? Що про таке почитання каже Біблія? Яка різниця між іконою та образом? Це і більше пояснив отець Андрій Максимович на каналі АМВОН.
Я просто обожнюю іконографію. Один із розділів моєї магістерської роботи був присвячений іконографії. Я й сам пробував писати ікони.
в коментарі і пропонувати наступні теми
Ікона та Образ
Для початку давайте трошки звузимо тематику і розберемо різницю між іконою та образом. Сьогодні говоримо тільки про ікони. Так, це не одне й те саме.
Образ — це більш реалістична чи творча картина з життя Ісуса Христа чи святих. Її створюють так, як хоче художник. Ікона дуже чітко відрізняється від образу. По-перше, вона має чіткі іконографічні риси і часто дуже далека від правильної геометрії, простору чи анатомії.
Кольори дуже часто не є реалістичними. Хіба Ісус міг ходити в червоно-синьому одязі? Все тому, що ікона — повна символів та значень.
Особливості ікони
Тому ікони такі цікаві. Їх можна розглядати годинами і відчитувати в них багато того, що закладав іконописець. Ікони мають чіткий канон символів і кольорів за яким їх пишуть. Так, ікони пишуть, а не малюються. Вони, як книга. В іконах закладений глибокий сенс у кожній деталі. Раніше не всі люди вміли читати, тому ікона була свого роду книгою для людей.
В однієї сестри в блозі підглянув дуже гарну фразу: «ікона — це Євангеліє у кольорі». Тому, щоб добре розуміти ікону, треба добре знати Слово Боже.
Коли виникли ікони?
Немає чіткого року і дати. Ікони не ввели в один день — це був історичний момент входження іконографії в життя Церкви. Думаю, кожен із вас бачив такі символи, як рибка. Це не просто риба, а символ Ісуса, який спасає.
Крім риби є й інші ранньохристиянські символи такі, як якір, пелікан, голуб, пальма, човен та інші. Всі вони мали своє значення.
Пелікан який годує пташенят своєю кров’ю, символізує самого Ісуса, який лишає нам себе в Євхаристії. В якорі і кораблі закладений хрест. Також вони мають свою символіку: корабель є символом церкви, який рятує людей від моря пристрастей цього світу. А якір, як згадує сам апостол Павло, є символом безпеки, ким є сам Ісус Христос — Бог наш. Це можна назвати першими іконами, які вже із самих початків мали свої символи і походять з перших століть християнства.
Ісус сам дуже любив символи. Новий Завіт про «примітивне» зображення Бога. В притчі він себе називає виноградиною. Про Церкву говорить, як про отару овець і про Царство Боже, як про гірчичне зерно.
Він також використовує символи та загадки, коли говорить про своїх учнів та що казати Дух Святий сходить йому в голуб, тобто сам Бог обирає в такий, здається, примітивний спосіб об’явити себе. Це для того, якщо хтось захоче написати коментар, що зображати Бога на іконі — це дуже примітивно.
Усі перші християнські зображення ми знаходимо в катакомбах — підземних кладовищах, які збереглися й досі. Так як в перших століттях християни були жорстоко переслідувані, часто на молитву вони збиралися саме в місцях поховання святих — тих, чиє життя мало яскравий приклад віри чи мученицької смерті. Ця традиція — служити Богослужіння на місці поховання святих збережено досі, наприклад, Базиліка апостола Петра поставлена якраз на місці, де похований святий апостол і те місце є під вівтарем. А в інших храмах в престоли закладається мощі святих ну чи використовується антимінс — маленька плащаниця з вшитими в неї мощами. Таким чином продовжується тисячолітня традиція молитви.
Коли ховали вірних, то на гробах святих ставили різні Християнські символи, про які я згадував раніше. Але також вже в другому столітті зустрічається катакомби зі зображенням самого Ісуса як доброго пастиря. В ранній іконографії часто можна зустріти оранту, де зображали жінку з піднятими вгору руками, що є символом щирої молитви. Це, звісно, були перші зображення Богородиці.
Також у цих катакомбах християни пізніше почали робити самі каплиці, де збиралися на молитву чи трапезу. Там у пізнішому часі на почесному місці встановлювали саркофаги мучеників, на яких служили Літургію, особливо згадуючи їх в день їхньої смерті. Ось скільки прикладів перших ікон, які були знайдені в катакомбах та беруть свій початок з першого по четверте століття. У 313 році імператор Констянтин дає можливість християнам вільно молитися і явище катакомб як місця для молитви відходить у минуле. Та далі залишається особливим місцем для поховань хоч ще й недовго. Але традиції іконописання богослужіння та почитання мощей, які кількома століттями закладалися в тих некрополях логічно переносяться вже у наземні храми, що активно будується в Римській імперії. Тоді починає формуватися так званий Канон іконописання, який майже без змін зберігся досі. Вже тоді починається з’являтись зображення Ісуса разом із Петром І Павлом. Також, крім написання ікон з’являються ікони мозаїки.
Також передання, яке говорить про те, що євангелист Лука був першим, хто написав ікону Пресвятої Богородиці. Також є аж дві легенди про нерукотворні образи Ісуса у двох різних традицій — одна більш усім відома про Вероніку, яка витирає Ісусові лице в часі Хресної Дороги, а друга — про зцілення таким образом царя Одеси.
Ікони це ідолопоклонство?
Почитання ікон не є ідолопоклонством. Це питання активно дискутувались в час іконоборства. В Церкві був такий період, коли про це активно говорили і багато робили в тому часі було знищено безліч давніх ікон. Офіційно іконоборство завершилось на сьомому вселенському соборі в Нікеї, який відбувся в 787 році, де засудили іконоборство і пригадали усім, що іконам ми не поклоняємося, а тільки почитаємо. Тобто ми не поклоняємося дереву чи фарбі чи стінам, де зображені ікони, а почитаємо того, хто зображений на ній. У Католицькій церкві ніколи не використовували слово поклоніння щодо ікон. Тут і є вся суть іконопочитання.
Біблія забороняє ікони?
Біблія пише: «Не роби собі кумира із якого зображення». По-перше, Старий Завіт забороняв зображати Бога, бо банально не знав, як він виглядає, але тепер сам Бог себе об’являє в Христі Ісусі. А по-друге, самі євреї після цих заповідей роблять собі херувимів на кивоті завіту, мідяного змія, якого сам Бог наказує сотворити, який їх рятує. Чи херувимів у храмі Божому, який ставить Соломон. Тому це все Бог благословляє. Мета тієї заповіді була тільки в одному, щоб люди буквально не робили собі богів в скульптурах чи зображеннях так, як це було, наприклад, із золотим тельцем. Ікони чітко не є окремими божками чи предметами для поклоніння. Християнин спокійно може і молитися без ікон, та це те, що нам допомагає зосередитися, бо все ж таки ми є люди. Так, ми хочемо відчувати, хочемо бачити так по-людськи так як це робить сам Бог, об’являючи себе людині, бувши людиною, чи через голуба.
Підготувала Наталія Павлишин
