Напередодні Великодня українська молодь брала участь у тижневій поїздці в польські гори Горце. Зокрема, участь взяло 15 молодих людей з України та 15 з Польщі. Таку ініціативу організував Клуб Інтелігенції Католицької (КІК) в партнерстві з Патріаршою комісією у справах молоді УГКЦ. Метою поїздки була інтеграція молодих лідерів з України та Польщі, створення простору для формування взаємовідносин та дружби. Зокрема, важливо було надати ефективні інструменти для полегшення комунікації, ознайомити із методами, які допоможуть у подальшій роботі з молоддю та дітьми.
“Кожного разу, коли наша молодь може зустрічатися з молоддю з інших країн – виконує надзвичайно важливу місію! Свідчить правду про Україну! Розповідає про нашу героїчну молодь! Бути лідером – це брати відповідальність! Бути готовим жертвувати собою! Це те що на ділі сьогодні робить українська молодь” – каже співорганізатор ініціативи отець Роман Демуш.
Програма поїздки була зосереджена на спортивних активностях (каяки, скелелазіння, походи в гори) та воркшопах. Метою було отримання спільного досвіду, заснованого на ключових сферах командної роботи, таких як розуміння мети, довіра, навички вирішення конфліктів (з елементами nvc – ненасильницьких домовленостей), відданість та відповідальність за команду. Відбулись цікаві воркшопи з основ комунікації, мотиваційного діалогу і діалогу розуміння, й, звісно, філософські зустрічі та розмови, вечори кіно разом з обговореннями. Все це відбувалось на прекрасній віллі “Акіко” – великому дерев’яному будинку з японськими акцентами в польських горах Горце.
На таборі обговорювали події, які зараз відбуваються в Україні, про війну, яка розпочалась ще у 2014 році. Більшість учасників, які були на проєкті, мали свій досвід з пережитої війни, як українці, так і поляки. Адже майже усі волонтерять або робили це раніше. Під час походів та в період вільного часу українська молодь мала чимало можливостей для свідчень і розповідей про кровопролитну війну. Але найчастіше розмовляли про способи допомогти тим, хто зараз в Польщі, аби вони не втратили своєї ідентичності, але могли інтегруватися, не асимілюватися з цим середовищем.
Розпочався табір з цікавого інтерактивного знайомства, яке модерувала тренер з психології ще у неділю. А вже в понеділок учасники вчились виживати в скрутних обставинах у випадку пожежі та налагоджували комунікацію і роботу, пробували будувати діалог та домовлятись. Зокрема, і працю в команді, адже учасники мали спуститись на канаті з високої скелі, довірившись один одному та страхувати кожного.
На наступний день учасники у двох групах по черзі працювали в темах психології та орієнтування на місцевості. Інструктори організували цікаві ігри: в одній групі про комунікацію, вміння виставляти кордони та слухати свої відчуття і межі комфорту, а в іншій – використання піктограм, азимуту й компасу, пошук напрямків і міток, вимірювання пар кроків. Кожен учасник був відповідальний за різні процеси.
В середу молодь мала змогу ближче познайомитись з мистецтвом, розкрити інший погляд завдяки відчуттям, які викликали переглянуті написані полотна, аналізуючи, що саме хотів сказати творець. А в іншій частині дня говорили про відновлення ресурсів та учасники мали завдання виконати щось, що додасть їм заряду й енергії. А ввечері молодь змогла трішки відпочити завдяки караоке і танцям, які також вчили під час табору.
Наступного дня була організована велика гра орієнтування на місцевості. Вона полягала в ускладненій смузі перешкод для 4 команд, щоб дістатись до пункту призначення. Умовою були вміння налагоджувати комунікацію, допомогти іншим переправитись в остаточний пункт, координувати інші групи, використовуючи рацію, та просити координації для своєї групи, адже карти були перемішані. Також важлива була підтримка один одного, адже в процесі треба було переносити колоди та потерпілого на ношах, споруджувати канатний міст і організувати переправу через нього.
Фінальний день розпочався з історії про отця Юзефа Тішнера – польського католицького священника і філософа, його важливих подій та заслуг, який боровся за примирення релігій та мир в усьому світі. А далі день табору був присвячений каякам. Кожному учаснику видали рятувальний жилет, каску і накидку, що захищала від надмірного потрапляння води в каяк. Важливо було скооперуватись з людиною, яка сидить поруч, домовитись гребти синхронно в одну сторону, це дозволяло заощаджувати зусилля і швидше рухатись. На водоймі молодь подолала більше 20 кілометрів. А ввечері, гріючись біля теплого вогнища, всі ділились враженнями й емоціями від пережитого, передаючи з рук в руки глобус – символ єдності.
У суботу перед від’їздом учасники мали час для відпочинку, прогулянки, можливості піднятись в гори та поспілкуватись. Кожен день був збагачений різного роду активностями на свіжому повітрі й супроводжувався аналізом та рефлексією спільно з інструкторами, про те, які були труднощі, що вдалось, а що ні, всі заглиблювались у свої думки та обмірковували працю в групах.
“Мене дуже вразило те, що всі поляки були дуже активні і привітні. Класно, що була нагода спілкуватись різними мовами та вчитись розуміти один одного. Мені було надзвичайно приємно, що всі були толерантні до мене, адже я одна не розуміла польської, а говорила англійською та українською. І також тішило те, що інструктори брали участь в усіх активностях разом з нами, а не лише пояснювали правила проходження. Так ми відчували себе справжньою командою. А якщо загалом, то я насправді дуже захоплена перебуванням тут і можливістю отримати такий досвід. В мене неймовірно велика доза вражень та емоцій. Це дуже круто!” – ділиться відгуком Христина Сторощук з Чернівців.
Лілія Голубець – представниця ФУКАСТ “Обнова” з Любліна теж поділилась враженнями:
“Я дуже задоволена! Їхала без жодних очікувань, бо не розуміла, як це буде виглядати, тому довірилась і все відпустила. Ловила кожну хвилину і сталась все всмоктувати, як губка. Було корисно себе випробувати в нових активностях, особливо навчитись довіряти свою безпеку комусь малознайомому. Вчитись слухати себе, інших і відкриватись. Говорити про проблеми, вирішувати їх з повагою до кордонів інших. Я просто відчула, що я в тому місці в потрібний час! Тому дуже тішусь, що випала така нагода і раджу всім спробувати!”.
За п’ять днів учасники проекту мали унікальну можливість спільно побудувати правдиву команду, яка ґрунтувалася на довірі, відкритості, вмінні слухати та повазі. Табір “Гори лідерів” став чудовим майданчиком для знайомства, обміну досвідом, дружби, підтримки і допомоги. Дякуємо Клубу Інтелігенції Католицької за співпрацю і плануємо нові масштабніші події для української молоді.
Підготувала Юлія Сиротюк
