Часом люди просять, аби я написала в себе на сторінці, що щось робити не можна. Наприклад, ходити до ворожок, читати гороскопи, стежити за якимись неадекватними людьми, що обливають брудом Церкву.
Я собі думаю: якщо людина хоче їсти зіпсовану їжу чи копирсатися у смітті, – це її вибір. Чому я маю комусь щось забороняти? Переживати за якість життя тих, які самі тим не переймаються або їм таке життя зі смаком болота подобається?
1Кор 6:12: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.»
Апостол Павло всім все дозволив.
Тільки нагадує про наслідки: все, на що погоджуюся чи купуюсь, може мною керувати.
Люди мають критичне мислення. Чи мали би мати.
І в християнстві це має бути наче пароль для телефону: чи хочу я впускати у своє життя цю інформацію, цю людину, такий погляд чи спосіб життя?
Якщо так, то тисячі чужих “не можна” її не зупинять.
Якщо ні, то тисячі реклам, відео навіть з церковними людьми, які щось дивне говорять, ні навіть рекомендації найкращих друзів не змусять людину приймати у своє життя щось несумісне з її цінностями.
Хай живе здоровий глузд, критичне мислення і свідома віра.
А про них потрібно дбати щодня.
~
Фото @demianiv_photography
Джерело: Антонія Зоряна Шелепило
