Сьогодні на літургії ми читали розмову Ісуса з учнями про Його смерть і воскресіння. Ісус тричі про це їм каже, і щоразу це їх лякає або вони просто переводять тему на свої потреби:
Мр 9:31-32: «Навчав бо своїх учнів і казав їм: “Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.” Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати.»
Мр 10:33-35: «”Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.” Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: “Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.”»
Не надто приємно слухати інформацію про біль та страждання. Але я постійно в цих місцях Святого Письма хочу звернути свою увагу на останнє дієслово: “Він воскресне”. Не знаю, чи дослуховували до цього місця учні, але я сьогодні хочу дослуховуватися саме до цього факту.
Воскресіння було неминучим.
Воскресіння завжди є вершиною всіх страждань.
Воскресіння нагадує, що зло не буде переможцем.
І зараз, проживаючи шостий тиждень Великого посту, у якому так багато чую про страждання Ісуса та людей, я хочу мати перед очима нагадування про Воскресіння.
Видимий знак надії, що Бог є з нами у цих стражданнях.
Що Він їх розділяє з нами.
Що Він є поруч з тими, хто страждає, а не з тими, хто завдає страждань.
І таке делікатно виготовлене нагадування про Воскресіння я отримала від @charivnakareta
Цей підсвічник ручної роботи вже стоїть у нашому монастирі, щоб нагадувати, що у центрі життя є не біль, а перемога над ним.
Якщо ви теж потребуєте такого нагадування, є ще трохи часу, щоб замовити й собі.
Сестра Антонія Зоряна Шелепило
