Зміна імені, наданого при хрещенні, на папське ім’я вкоренилася в історії Церкви протягом століть як перше рішення, прийняте новообраним папою. Хоча в першому тисячолітті мало хто з пап використовував ім’я, відмінне від того, яке було дано під час хрещення, традиція цієї зміни сягає початку християнства та сцени, описаної в Євангелії, в якій Ісус змінив ім’я свого першого майбутнього наступника, апостола Симона, на Петро.
«Якщо не поїду я, то точно поїде Іван XXIV» – такими словами Папа Франциск відповів на запитання про можливість апостольської поїздки до В’єтнаму, яке поставив один із журналістів під час прес-конференції в літаку 4 вересня 2023 року, на зворотному шляху з Монголії. І хоча сьогодні виникає питання, чи саме таке ім’я вибере майбутній наступник святого Петра, факт залишається фактом: це буде його особисте рішення.
«Яким ім’ям ти хочеш, щоб тебе називали?»
Питання про папське ім’я — одне з двох, які ставлять одразу після обрання нового папи. Ствердна відповідь на перше з них: Acceptasne selectionem de te canonice factam in Summum Pontificem? (Чи приймаєш своє канонічне обрання Верховним Понтифіком?) – це фактично момент, коли обраний кандидат стає Папою. Наступне питання стосується імені: Quo nomine vis vocari? (Яким іменем ти хочеш, щоб тебе називали?) – це перше, на що він відповідає як папа, таким чином приймаючи своє перше, в певному сенсі, програмне рішення.
Це ім’я також стає першим посланням, яке папа, ще до виступу, скеровує до Церкви та світу. Бо коли кардинал-протодиякон оголошує з центрального балкону Ватиканської Базиліки про обрання нового Папи, він представляє його на ім’я, яке йому було надане при хрещенні, та тим, яке він обрав своїм папським іменем.
Традиційно воно вимовляється в одному з двох граматичних відмінків латинської мови – родовому (genetivus) або знахідному (accusativus), хоча в минулому воно також з’являлося в називному (nominativus). Йому також може товаришувати порядковий числівник. Наприклад, якщо новий папа вирішить взяти ім’я Франциск – як його попередник – ім’я 267-го папи звучатиме Franciscus II (Франциск II).
Традиція зміни імен
Коріння зміни імені, отриманого при хрещенні, сягає часів заснування Церкви. Ім’я Петро — це ім’я першого папи, дане йому Ісусом у сцені, описаній на сторінках Євангелія від Матея: «Ти — Петро [тобто Скеля], і на цій скелі Я збудую Мою Церкву, і ворота пекла її не подолають» (Мт. 16,18б).
Однак, як наголошує у своїй книзі під назвою: «Конклав. Таємниці папських виборів» о. Пшемислав Слівінський, традиція прийняття папою нового імені утвердилася в Церкві лише у другому тисячолітті. Раніше це не було популярною практикою: першим папою, який змінив своє ім’я, був Іван II після обрання в 533 році, відмовившись від свого попереднього імені – Меркурій, запозиченого з язичницької традиції.
«У першому тисячолітті 141 папа мав імена, які дали їм батьки при народженні. Список імен дає нам уявлення про чоловічі імена, які давали в Римі протягом 1000 років. У цьому списку маємо аж 79 імен, з яких 44 ніколи не повторювалися, наприклад, Ландо, Формоз, Сісіній, Конон, Гормізда. З іншого боку, пап Іванів у першому тисячолітті було 17 (найбільше), а донині їх 23. Також, враховуючи подвійні імена пап, таких як Іван Павло I та Іван Павло II, їх було навіть 25, а враховуючи антипапу Івана XXIII, це число зростає до 26», – пояснює о. Слівінський на сторінках свого збірника знань про папську спадкоємність.
Серед пап, які вирішили змінити свої імена на зламі першого та другого тисячоліть, були також тезки першого папи при хрещенні – святого Петра, який з поваги до апостола не хотів зловживати своїм іменем на катедрі Петра та вирішив узяти інше.
Революція Франциска
«З 1009 року і дотепер папи обирали з 31 імені, з яких упродовж століть збереглося лише десяток, – пояснює о. Слівінський. – До 1978 року це завжди були імена, які папи вже носили в першому тисячолітті. Це правило порушив кардинал Альбіно Лучані, який взяв подвійне ім’я — Іван Павло II. Його наступник, кардинал Кароль Войтила, також взяв таке подвійне ім’я». Своєрідною революцією став вибір кардинала Бергольйо, який обрав своїм папським покровителем Бідняка Ассізі, відмовившись від тисячолітньої традиції.
Сім папських імен, які найчастіше обирали на сьогоднішній день – це Іван, Григорій, Бенедикт, Інокентій, Климент, Лев та Пій. Серед тих, кого ніколи не обирав жоден папа, є: Йосип, Яків, Андрій, Матей та Лука. Жоден Папа ніколи не брав імені Петро – ім’я, яке носив перший наступник Христа.
Імена святих і попередників
Папське ім’я часто звертається до святих або апостолів. Наприклад, папа Павло VI у проповіді, виголошеній 30 червня 1963 року, обґрунтував свій вибір так: «Павло — це апостол, який найвище любив Христа, який із найбільшим запалом бажав і намагався нести Євангеліє Христове всім народам, який з любові до Христа віддав своє життя за Нього».
Вибір імені також є посиланням на попередні понтифікати. «Я хотів взяти ім’я Бенедикт XVI, — сказав Папа Ратцінґер під час загальної аудієнції 27 квітня 2005 року, — аби символічно послатися на шановного Папу Бенедикта XV, який керував Церквою у важкий період Першої світової війни. Ім’я Бенедикт також нагадує надзвичайну постать великого Патріарха західного монашенства, святого Бенедикта Нурсійського».
Папа Франциск пояснив свій вибір так: «Це ім’я прийшло мені в серце: Франциск Ассізький. Для мене він людина бідності, людина миру, людина, яка любить і захищає творіння».
Подвійне ім’я
Вибір імені також пов’язаний із безпрецедентними рішеннями: у двохтисячолітній історії Церкви папа Іван Павло I першим вирішив взяти подвійне ім’я. «У мене немає ні мудрості серця папи Івана, ні підготовки та культури папи Павла, – сказав він під час молитви «Ангел Господній» 27 серпня 1978 року, – але я на їхньому місці, я повинен намагатися служити Церкві».
Деякі папи обрали ім’я свого попередника. Іван Павло II, наприклад, узяв ім’я Папи Лучані. «Новий Папа, – пояснив папа Войтила під час загальної аудієнції 22 серпня 1979 року, – обрав два імені: Іван Павло II. Я добре пам’ятаю момент, коли в Сикстинській капелі він висловив свою волю: я хочу носити імена Івана і Павла. Це рішення мало надзвичайно переконливе значення. Воно здавалося мені харизматичним».
Ім’я 267-го папи
Ім’я, яке візьме 266-й наступник Святого Петра та 267-й папа, слід читати у контексті визначення папи, наведеного в догматичній конституції про Церкву Lumen Gentium, у світлі якого він є «вічним і видимим джерелом і основою єдності як єпископів, так і безлічі вірних». В ім’я папи також лунає вселенськість Церкви, розсіяної по всьому світу, але об’єднаної з наступником Петра. І це, безумовно, буде дороговказом, який вказуватиме шлях, яким майбутній наступник святого Петра піде разом із Церквою.
За матеріалами Vatican News.
